Частина 19

Рамі не довго летів в порталі. Коли він приземлився через портал у дерево.
- Ай!
Через секунду портал знову відчиняються і по ньому прилітає ще книга.
Рамі підняв книгу і вздохнув.
- Ех...Госпожа Мане,яж просив,не потрібно,я не хочу на землю... :(
Рамі піднявся на ноги і оглядівся. І що мені робити? 
Рамі зпустився з дерева і взявши книгу пішов до ближайшої дороги. 
*Так,ловимо попутку куди небудь.
Рамі стояв на тротуарі і виставивши руку чекав хоч якусь машину. Спустя десять хвилин все-таки їхала машина. Машина зупинилася біля Рамі і з вікна визирнув чоловік.
- Мда,щож в тебе в житі таке сталося що таким займаєшся....но ладно,ось.
Чоловік кинув на Рамі куртку,і дав трохи грошей.
- Все,щоб не холодно було стояти,ато я розумію,іноді клієнти взагалі не стараються приїхати вчасно. Приємної роботи.
Чоловік закрив вікно і поїхав далі по дорозі. А Рамі так і стояв в приголомшеному стані.
*Дорогий дневник,мені не описати яку боль і приниження які я щойно відчув.
Він вздохнув.
- Добре що госпожа Мане цього не бачила.
Раптом над ним знову відкрився портал і на нього упав невеликий конверт з єдиним словом, "Бачила".
Рамі лише закотив очі.
- Цей світ прогнилий.
Рамі пішов вздовж дороги викинувши куртку  яку йому дав чоловік, через кілька годин ходьби він лише більше сердився.
*І де я повинен шукати ту дівицю...
Раптом він обертається на світло за спиною і його очі розширюються,по всій дорозі летіла машина,вона неначе була не управляєма. Летіла зіґзагами,Рамі почав відходити в сторону еле машина вже націлилась на нього,і за секунду до аварії Рамі зміг забратися на дерево. Машина влетіла в дерево і нарешті заглохла. З машини вийшов сіроволосий чоловік. Він ударив ногою по машині.
- Тормоза хренові. Казав не треба було туди лізти.
Рамі сидів на гілці дерева  схрестивши руки на грудях. *Люди. Якіж противні созданія.
Рамі спустився на землю і махнув рукою в сторону машини. Секунда і машина загорілася та розірвалася. Чоловік повернувся до Рамі. 
-Ей,нова машина! Яж не хотів.
- Так одразу і не скажеш.
Чоловік почав сердитися.
- Та ти сам винен що біля дороги лазиш! Що ти блять тут шукав!? Смерті своєї!?
- О,доречі, поповоду того що я шукав. Ви не бачили дівчину по імені Меліса?
Чоловік завмер за місці. 
- Навіщо вона вам?
- у мене завдання,і мені потрібна вона.
- Так ти один з цих тварів!
Рамі прикрив обличчя рукою.
- Скажу чесно,я не знаю про кого ви,я посланий від госпожи Мане.
- Хм...не знаю хто це,але виходить ти не один з тих тварів а це головне. Щож я сам їх шукаю. Навіть ось,машину взяв.
- Оу...
Рамі глянув на тліючу груду метала яка лишилась від машини.
- Вибачте за машину,я не знав.
- Та нічого,вона всеодно була не моя.
0-0 - А чія тоді?
- Я не знаю,яку взломати вийшло таку і взяв. Но тут уже дійти не далеко.
- А куди ви йдете?
- Я йду в поселення під назвою Білоцвіт. Що зі мною тепер хочеш?
- Якщо так ми швидше знайдемо ту дівчину то так. Я з вами.
-  Окей, тоді пішли, тут іти не далеко а там уже і машину візьмемо якусь.
Рамі прикрив очі. * Цей світ точно прогнив. А мама мене попереджала.
Рамі підійшов до чоловіка.
- А зовут вас як?
- О,я? Я Фелікс ,а ти?
Гордовито - Рамі Самсунг. Це моє ім'я.
Фелікс усміхнувся. - Самсунг?
- Так. Щось не зрозуміло -_-...?
- Скажу так,не говори своє прізвище комусь,бо тобі жити не дадуть.
Рамі пропустив цей коментар мимо вух. Він підійшов ближче і охопив Фелікса за талію. Вони знялися в повітря. Фелікс оглядівся тепер він побачив як з енергії Рамі сформував собі щось типу крил.
- Ого...
- Так куди нам?
Фелікс вказав на дорогу.
- Просто прямо вдоль дороги і опинимося там де нас потрібно.
- Добре.
Рамі сильніше прижала до себе Фелікса від чого той почервонів.
- Н...не так близько.
- Можу відпустити.
Фелікс глянув на якій вони висоті.
- Ні,не треба. 
- От і все. Заткнися.
Вони летіли вздовж дороги поки раптом з-за повороту не вилетів грузовик. Ним теж хитало,дорога була дуже "хороша" ,настільки хороша що рідко коли хтось назад доїжав. Рамі відлетів у сторону,але поки він відволікся на машину то врізався у столб під напругою, отримавши удар а в придачу розряд току, вони обоє полетіли до землі. Фелікс сильно ударився об землю, а от приземлення Рамі було мякшим. Звичайно,він же приземлився на Фелікса,прижавши його всією своєю вагою до землі.
- Ей може злізеш з мене...? Я дихати не можу.
Рамі через cилy підвівся на ноги,в за ним підвівся і Фелікс.
- Вибач.
- Мда... Літаєш ти поганенько...
Рамі трохи посерйознішав 
- Ти так до цього всього відносишся неначе таке з тобою буває кожен день. Це не нормально.
Фелікс усміхнувся.
- Ну не прямо кожен день,але різні дивовинки як бачу часто.  Я прийняв тебе з твоєю внешностю і силою майже одразу як тільки побачив. Деякі хранителі артефактів і руїн,яких мені показували виглядали страшніше.
- Я...страшно виглядаю для людей?

- Ні, що ти,не звичайно звісно, але ніяк не страшно. А що? Комплекси:)?
- Та ні, просто думаю якщо я дуже виділяють то це наведе багато шуму. А цього мені точно не хочеться. Я напевне краще замаскуюся під людину. Так буду менше привертати увагу.
- -_-...не здивував. Но якщо хочеш то давай.
Рамі хлопнув в долоні і він почав світитися червоним сяйвом,його одяг трохи змінилася: великий,довгий червоно-помаранчевий плащ повністю зник на його місці з'явилася чорна невелика кофта із закотаними рукавами до ліктів,ланцюжок із блакитним діамантом зник,штани залишилися, але корсет зник і на його місці з'явився сіроватий пояс,сапожки із дивним візерунком і вигляді роту перетворилися на звичайні чорні кросівки,рукавиці без пальців залишилися як і браслети із сірими шипами,сережка у вигляді хвоста залишилися,але вуха ельфів трохи опустив вниз,гострі окуляри округлилися, червоно-помаранчеві крильця зникли,а знаки на лобі і на щічках перетворилися на веснушки під очима
-Підійде?
Фелікс неначе заворожений дивився на Рамі.
- Ого... Так, тепер дійсно краще. А... Куди дівся діамантик...:)?
Рамі виставив руку і в його долоні з'явився діамант з ланцюжка.
- Ти про цей?
- Ем... Так.
Рамі вздохнув.
- Ти хотів його у мене вкрасти,так?
- Так...
- Мда,цей світ прогнив.
Рамі кинув діамантом у Фелікса.
- Бери,я собі ще зроблю.
- Ну якщо тобі не школа то візьму пожалуй.Не відмовлюсяж я від такого щедрого подарунку.
- Ладно,пішли уже. Сподіваюсь нам не довго лишилося. 
- А що, більше не політаєм:(?
Рамі заміряв Фелікса сердитим поглядом.
~-~ -Ні. Політ це магія. А магія має здатність тратитись. Тому я предпочитаю економить.
- Ладно. Добре,пішли. (Шопотом) Ворчун -_-.
Рамі обернувся до Фелікса.
- Що ти сказав....? Ти кого тут ворчуном назвав...?
Фелікс почав трохи давати задню.
- Ойой....щей злюка. Придумав. Злюка ворчун.
Рамі відвернувся від Фелікса.
* Ладно Рамі, спокійно. Треба просто знайти ту дівчину а уже потім розберуся з ним. Просто потерпи.