Частина 18

Меліса з цікавістю розглядала приміщення.
- Ну як тобі тут?
Меліса повернулася до металевих дверей звідки і прозвучало запитання. Там стояв високий чоловік і з цікавістю розгляда її.
- Так собі. Не люксовий номер.
Чоловік усміхнувся.
- Ну що маємо те маємо. І все-таки,як ти вижила? Твої травми були не сумісні з життям.
- Інше питання, якщо вони були не сумісні з життям то навіщо сюди мене закинули? Трупами цікавитесь?
- Ну щось я трупа тут не бачу. А чому ти тут? Ну не знаю. Наприклад томущо твоє тіло почало заживляти саме себе прямо у нас на очах. Глянь на себе, скільки вистрілів а на тобі ні царапинки.
Меліса оглянула себе,і дійсно. Її тіло було в прекрасному стані.
- Ну так,я швидко регенерую,і що з того? 
- Але ж не на стільки. 
Чоловік вздохнув.
- Запитаю один раз по хорошому. Що ти таке?
Меліса закотила очі.
- Чим більше мені погрожують тим більше мені цікаво наскільки далеко ви зайдете.
- То значить відповідати не будемо. Ладно. Ну тоді завтра поговоримо по інакшому.
Чоловік відійшов від дверей та через кілька хвилин зник у пітьмі.
Меліса трохи постояла в тиші.
*Аж до завтра чекати:( Ну ні. Це якось довго,я хочу додому сьогодні. 
Меліса підійшла до Дверей. 
* Так блять 
Меліса почала гупати по залізних дверях.
- Свободу! Свободу папугаям! Випустіть тварі! В мене дома котик сам!
Через пів години гупотні та криків так ніхто і не прийшов. Ну ладно. Меліса вчепилася руками в решітку на маленькій вентиляції і вирвала її.
- Так,ну вентиляція вродіби не дуже велика, але думаю я пролізу.
                      Skip >> 10 хвилин 
Двоє чоловіків у воєнній формі стоять з болгарками та пиляють вертиляцію в якій застрягла якась заключна в спробі втекти, через півтори години її все-таки витягнули. Як тільки Меліса опинилась уже вне вентиляції то гордовито промовила.
- Ну зате я не в камері) Лохи!
Внезатно з коридору з'явився той самий чоловік з яким вона до цього розмовляла. ВІн сердито дивився на неї після чого сказав
- Ти впевнена?
                             Skip >> 15 хв 
Меліса сидить в камері прив'язана мотузкою до колика в стіні. Єдина лампочка освітлювала простір. Мелісі сталася скучно,вона дивилася на лампочку і раптом відчула в себе в кармані невеличкий камінчик. Вона усміхнулась,секунда і лампочка була розбита,в темряві Меліса намацала скло і почала різати мотузку попутно кілька разів промахнувшись і порізавши руку. Як тільки мотузка була розрізана вона знову полізла в вентиляцію.
* Цього разу повзу іншою стороною там вродіби не так вузько.
                            Skip >> 20хв
Тепер двоє чоловіків в воєнній формі з болгарками пиляли вже іншу вентиляцію. Як тільки її витягнули чоловік знову підійшов до неї,у нього вже трохи смикалось око.
- Ніяк не угомонишся,ну добре.
                           Skip >> 10 хв 
Меліса сидить в карцері прив'язана цепом до колика в стіні.
- Не дуже і хотілося....

Меліса сиділа в карцері до самої ночі. Коли охоронці пішли Меліса оглянула кріплення кола,це був просто шмат деривени замуровано в стіну, а в неї вкручений сверлик за який зачепений ланцюг. Зрозумівши принцип Меліса почала викручувати сверлик і через кілька хвилин вже була відкріплена від колика,а цеп на руці лишилася замість зброї. Меліса скоса глянула на вентиляцію.
* Е...ні... знов я туди не полізу.
Меліса просунула руку через віконце у дверях і ударила цепом по кнопці відкриття дверей,на щастя довжини цепа вистачило і двері відчинилися. Меліса вийшла і  пішла з відсіку камер в коридор. Пройшовши далі вона натрапила на кімнату охоронця,на щастя кімната була відкрита, але охоронця не було,напевне робить обхід. Меліса зайшла та глянула план будівлі,її зацікавив відсік з назвою особливо небезпечно. Меліса пішла в сторону відсіка прихопивши ключ карти які знайшла в кімнаті охорони. На вході в відсік її зустріла огроменна масивна дверь. Меліса почала пробувати усі карточки які тільки мала поки від одної не вийшов заветний дзинь. Двері з грохотом відчинилися. Меліса зайшла в середину. В середині був лише один артефакт який лежав накритий склом, Меліса відкинула скло і воно розбилося об підлогу.
* Хоч не з пустими руками піду.
Артефакт мав вигляд звичайного каменю, але коли Меліса взяла його в руку то він почав преобретати іншу форму через кілька секунд замість каменю в її руках опинився надто знайомий по опису клинок. Меліса застигла обережно оглядаючи зброю в своїй руці. Раптом все навколо потемніло, клинок почав трохи сяйати фіолетове сяйво і перед нею з'явилася велика сутність з блідною шкірою ,обличя видно майже не було,очі мали різний відтінок,одне око сіре а інше фіолетове. На голові красувався один покручений ріг,а з іншої сторони тільки невеличкий обломок. Силует наблизився до неї.
- Леді? Новий хазяїн?
Меліса застигла на місці 
- Ем....не знаю...
- Хм... назвіться будь ласка.
- М.... Меліса....в ви?
- Моє ім'я Блодвенмареінаріон
-Ого...яке довге ім'я 
- Так. Знаю. Можеш називати мене Блодвен, якщо тобі так легше.
- Так, Блодвен звучить простіше.
Меліса розглядала клинок у своїх руках,і Блодвен це помітив.
- У вас лише один артефакт. Я маю двох хазяїнів. Важко. 
- Що це значить?
Блодвен усміхнувся.
- Це значить що ви не маєте повне право бути моїм хазяїном.
- Інший артефакт такий самий?
- Не можу сказати.
- Як мені його шукати?
- Не хочу казати. 
Меліса стиснула зуби.
- Ладно,ти можеш мене витягти звідси?
- Так можу.
- Ну і....
- Але не хочу.
- Ти хоч щось хочеш?!
- Ей ми лише познайомились,не потрібно кричати.