Частина 14

Наступного дня коли Меліса прокинулась вона написала Феліксу про все що дізналась і попросила щоб якщо станеться ще один напад то він сказав їй. Відповідь не заставила себе довго чекати,Фелікс написав що знає коли примірно має статися ще один напад. Меліса зібралася і поїхала в Верстов,по дорозі вона заглянула на місце де була аварія,вви як і очікувалось нічого більше там не було. Підмінну машину забрали,і все зачистили лишилися тільки деякі сліди на землі які вказували що тут щось було. Коли Меліса приїхала до Верстову  то на вході її вже зустрів не Фелікс а якийсь старік, трохи приглядівшись Меліса впізна в ньому того самого старіка якого бачила коли вперше приїхала до Верстову,саме він був першим попередив її про напади,сказав де знайти Фелікса і розповів що сталося з Меркатором. Меліса вийшла з машини і підійшла до старіка.
-Доброго дня сер. Я тут по справі,мені потрібен Фелікс. 
Старік навіть не підняв на неї голову, лише махнув рукою в знак того що їй можна проїхати. 
Меліса сіла в машину і заїхала в місто,на вулицях було пусто.
- І де мені чорт побери шукати Фелікса?
Меліса зупинила машину біля тротуару і замкнувши її вирушила шукати Фелікса.
- Може він знову в барі, п'яниця херов...
- А може досить судити людину яку ти не знаєш,не задумувалась над цим Мелісо?
Меліса зупинилась і обернулася,в закаулку стояв Фелікс,він був доволі зморений.
- О, Феліксе,вибачаюся я тебе не помітила...
Фелікс лише невдоволено пирхнув.
-Як ти бачиш тут всі на нервах,а тут ще ти. Навіщо тобі знати про нападавших,невже нарешті допоможеш позбавитись від них?
- І не тільки. Коротко кажучи ці люди можливо багато чого розкажуть якщо на них надавити. Мені потрібні вони живими. Вигода в дві сторони,мені інформація,а вам вони. Ну невже не чудово?
- Не знаю що ти задумала але якщо вдасться їх взяти в полон то я тільки за,але якщо щось піде не по плану то доведеться убити. Тобі все зрозуміло?
- Ну звичайно, нічого не маю проти. За кого ти мене взагалі приймаєш.
- За дівчину яка вечно вмішується в те куди не можна,любить складати план на ходу,і часто приймає спонтанні рішення.
Меліса усміхнулась.
- Та ладно тобі,а раптом спрацює.
Фелікс розвернувся і вони з Мелісою рушили до центру міста.
- Можливо. Не перевіриш не узнаєш.
Дійшовши до центру міста вони зупинилися.
- Чого ми тут?
- Томущо як нам вдалося дізнатися перед кожним нападом вони обходять це місце,але обійти його можна не багатьма способами тому я прикупив трохи датчиків руху і розставив їх там де по моєму вони будуть проходити. Лишилося тільки чекати. О,і якщо що то тут ми будемо тільки в двох,всі інші патрулюють інші вулички та будівлі. 
- Це навіть краще ніж я думала. Мені подобається. Тоді чекаємо.
Меліса сіла на ящик який стояв поблизу.
- Слухай Мелісо,а навіщо вони взагалі тобі живими,яка інформація тобі потрібна?
- А тобі то що?
- Ну я просто подумав що раптом я знаю те що ти шукаєш.
- Ого,ти умієш думати,я здивована.
- Ну не всім жеж бути такими як ти. Хтось має мати мізки.
- Так, тут згодна,як шкода що цей хтось це точно не ти.
- І чомуж ти так вирішила,я взагалі-то старший,тому логічно що розумніший.
Тихенько проворчала- Ага і помреш теж раніше...
- Упевнена?
Фелікс дістав свій розкладний ніж.
- Упевнена.
Меліса усміхнулась та в секунду обійшла Фелікса зі спини та заламала йому руки.
- А ти як зазвичай не любиш битися глядячи в обличчя супернику.
- Я предпочитаю не красиво битися обличчям до обличчя,я за практичність. 
Меліса відпустила Фелікса. 
Глянь що там по тим датчикам,раптом ми щось пропустили