Фелікс поглянув на свій телефон, тиша...
- Ну що там?
- Щось...не так....показує що вони вимкненні,але я сам їх ставив. Я їх активував.
- Ти упевнений в цьому?
- Так
Меліса задумалась.
- Тоді потрібно перевірити, може просто контакти відійшли.
- Я лишуся тут,спробую їх знову увімкнути по дистанційці.
Меліса кивнула і пішла, навіть без карти вона знала де примірно розташовані датчики. Вона знала що і Фелікс розуміє що скоріше всього ті кого вони так чекали вже тут. Меліса зупинилась.
*Таке відчуття неначе хтось дивиться...
Меліса оглянулась по колу. Все тихо. Але відчуття того що хтось наблюдає її не покидало. Тиша... Внезатно роздався гучний звук вистрілу. Тіло Меліси пронзила пекуча біль.
*Чорт!
Меліса побігла в ближайший переулок. Ще один вистріл. Біль...біль у нозі. Меліса гупнулась на землю перед нею постав силует,це була людина? Людина... людина! Меліса спробувала підвестися на ноги але не могла вона не відчувала тіло. Ще один вистріл. Меліса підняла голову і куля потрапила в камінь.
*Фелікс...ти блять де. Я тут якби умираю
Ще один вистріл. Куля пройшла через голову і вийшла через ліве око. Тиша...Меліса впала замертво.
#4849 в Любовні романи
#100 в Любовна фантастика
#1502 в Фентезі
#261 в Бойове фентезі
Відредаговано: 14.06.2026