Частина 13

Безумець усміхнувся.
- Чому я маю тобі щось розповідати?
- А чому ні?
- Мінімум томущо я тебе не знаю.
- Мені знайомства не потрібні. Дотогош як я чула то ти тут на довго,тому чи є тобі що ще втрачати?
- Ну як хочеш,мені втрачати є що. Але це ніяк не повліяє. Артефакт небезпечний томущо Стража не можливо контролювати.
- З цим я розберуся. Де артефакт?
- Його забрали.
-  Хто?
- Люди,люди які охотяться за артефактами та нейтралізують їхню силу.
- Ніколи про це не чула.
- Та і я не чув,до того моменту як мене знайшли.
- Ладно,проїхали,ти знаєш де вони зараз?
- Ні 
Меліса вже почала сердитись.
- Тоді який з тебе толк!? Що ти знаєш!?
- Єдине що я знаю це те що вони убивають усіх хто охотиться за артефактами. Томущо бояться що ще хтось може знати їхню силу. Це все що я знаю. Більше ніякою інформаціїєю я не обладаю.
Меліса підвелася,вона сердилась, стільки старань і все даром. Ніякої потрібної інформації.
- Дякую,тоді на цьому все. 
- Не боїшся що хтось дізнається що ти шукаєш?
- Мій старий друг був проговорився що ці камери дзвук не пишуть. Ну а ти...ти для них просто безумець. Гарного дня.
Меліса вийшла та швидко направилась додому. Приїхавши вона була в ярості. Стільки сил і знову в тупик! 
Меліса лягла на ліжко і так і пролежала до вечора. Потім зробивши перекус на бистру руку вона перевдягнулась і роздражонно лягла назад у ліжко. Мася лягла поруч і замурчала. Нарешті через кілька хвилин Меліса все-таки заснула. Снов не було як зазвичай. Вона знову падає в пустоту, нічого немає,це єдине місце яке її заспокоює і приводить всі думки до ладу. Вона спокійно летіла в тиші і нарешті просто зависла у повітрі.
?- Давненько не бачилися Мелісо. Ну як ти там?
Меліса привідкрив очі і оглянулась в пустоті.
- Ну чому ти з'являєшся саме тоді коли я не в настрої. Ну що я можу сказати,все гірше ніж хотілосяб. Стільки сил потрачено було,я поговорила з тим чокнутим,але толку з цього,яж нічого нового не почула. Мене це все надто роздражає.
З темряви показався силует. Це була вона,її силует,її черти обличчя і її харизма. Меліса неначе дивилась у дзеркало ,от тільки вона знала що це не так.
- Значить Мелісо ти знову зробила проблему з нічого,ти дізналася багато нового,повір. Давай простіше. Згадай що говорив Меркатор про артефакт.
- Ну що в ньому заточений Страж.
- Добре тепер згадай що ти читала до цього.
- Ну що цей чокнутий мав артефакт який у нього украли. І як це має мені допомогти,що толку що я піду шукати ці артефакти?
- Поправка,не артефакти,а артефакт. 
- Тобто?
- Нуже Меліса не тупи. Що тобі казав безумець про артефакт?
- Що його у нього забрали.
- Що Стража не можна контролювати! Як ти думаєш звідки він знає про Стража! Це один із той самий артефакт ідіотка!
- І то вірно...так ти права. Ладно,ну і це все. Більше нічого ж.
Дівчина яка стояла перед Мелісою прикрила рукою обличчя.
Та ну,ну не може бути що ти така тупа. Згадуй Меліса,він говорив що ті люди убивають усіх хто охотиться за артефактами. А тепер скажи мені що з тобою сталася на днях.
- Та багато чого...
- А конкретно те що тебе переслідували і машину як ми пам'ятаємо підмінили. Як думаєш хто це був?
- Вони?
- Так. А хтож іще.
- А як на рахунок того що до цього було в моєму домі?
Дівчина усміхнулась 
- Ти просто була в стані між сном і реальністю,щей думала про всіляких духів ось і отримала.
- Алеж Мася щось бачила і ...
- Мяся спала в твоєму ліжку. Тебе просто охопило собствене не осознаніє,ось і все.
Меліса вздохнула 
- Ладно,тепер все трохи прояснилося. А як на рахунок тебе?
- А що я,я просто частина тебе.
- Знаю....
Сон закінчився. Далі ніч пройшла спокійно.