Частина 9

Меліса підійшла до машини,відімкнула її та закинула файлик в бардачок. Після чого оглянула своє заднє сидіння,там була невеличка пачка вафель та дві апельсини.
- Ладно,пожертвую своєю вечерьою.
Меліса взяла маленький пакетик та поклала туди вафлі та апельсини. Вийшовши з машини вона запитала у прохожих дорогу до картографа. Дізнавшись куди йти вона одразу направилась туди. Дорога привела її до старої багатоповерхівки,вона зайшла в середину,двері не були замкнені. Меліса піднялася по сходах до квартири 57,і подзвонила в двері. Через кілька хвилин з-за дверей почувся дзвук.
- Заходьте,відчинено.
Меліса зайшла, в середині її вже чекав старік з м'якою посмішкою.
- Доброго дня сер.
- Доброго,давненько мене не навідували,вви зараз не працюю.
- Я тут не за цим.
- ...? А за чим тоді?
- Я за інформацією. І дотогош я не з пустими руками.
Меліса дістала та протягнула упаковку вафлів.
- Ось.
- О, дякую звичайно але я не люблю вафлі.
- Це не все...
Меліса поклала на стіл апельсини,але старік лише усміхнувся та сказав.
- Знову мімо.
- ...?
Старік похилі голову на бік.
- Алергія на цитруси.
Меліса почала вже роздражатись,в голові лунало одне. *Та він що,знущається чи що!?*
- Ладно,тоді віддасте комусь,не велика проблема.
- Ех і всеодно дякую,тиж старалася як краще,але вийшло не дуже.
-_-...мг...*старий маразматик*
Меліса помітила що старік весь був у бинтах.
- Мені казали що на вас нещодавно напали. І мені потрібно знати хто і що забрали.
- Он воно як... добре,я скажу що зможу,от тільки спочатку можеш назватись я хочу знати з ким говорю.
- Нема проблем. Моє ім'я Меліса,я сотруднічаю з деякими вашими здешніми людьми,з найпопулярніших яких ви точно маєте знати є Фелікс Форен і інший відомий за своїм псевдонімом Бородач. Уви більше нічого сказати не можу.
- Так, Фелікса знаю він вроді торгує підробними документами. А про Бородача чув, але лічно не знаю. Артефактами торгує так?
- Так,купує і продає.
- Добре Мелісо, думаю з тобою можна говорити.
- Вибачте,але чи моглиб ви і теж представитись? Я часто про вас чула і іноді бачила але іменні не знаю по сей день.
- Ну думаю мені нема чого таїти. Звати мене Арнус Меркатор.
- Он воно як,цікаве ім'я,і доволі знайомте...
- Не сумніваюсь що ти могла його чути,коли я був молодшим то любив досліджувати і відкривав нові гробниці,нові печери от тільки з владою цією інформацією я з владою ділитись не став і на мене були обявили охоту,зробили бандитом. Ну от я і укрився ще тоді тут. Тут темний район,всі бояться сюди суватись. От тому і тут лишився. А пізніше почались проблеми зі здоров'ям тай уже і нікуди не виїжджав,лишився тут,почав малювати карти до місць які пам'ятаю,так і заробляти почав,та і називати картографом почали,а я і не проти був,але ім'я моє Арнус,хоча мало хто його знає,а навіть якщо знає то не знає що це я.
- То я буду перша?
- Може і перша,хто зна.
- Щож тоді тепер можете відповісти на мої запитання?
Арнус задумався.
- Хто це був я не знаю, помітив тільки що дівчина,а от украли одну із дорогий карт. Карта до гробниці мага. Там по легенді храниться доволі опасний але цікавий артефакт,уви який я не знаю,знайти я його не зміг. Дотогош це лише легенда.
- Що за артефакт?
- Ну по легенді там є одна частина артефакту в якому заточений страж.
- Що за страж?
- Сутність создана магією щоб служити.
- Щось типу фамільяра?
- Не зовсім,фамільяри набагато слабші. Страж володіє сильною магією,і якщо хазяїн попросить то він взмахом руки може знищити кілька світів. Але він не робить все підряд що накажуть в отлічії від фамільяра, тільки те що він буде вважати за потрібне із предложеного те і буде робити. Цікава штука але нажаль її там нема,тому думаю це просто міф.
- Зрозуміло,а чому ви сказали що частина артефакту,він поламаний?
-Ні не зовсім,просто артефакта два. Вони були поділені між двома магами.
- А як вони виглядають хоч примерно знаєте?
- Ну примерно в історії говорилось що артефакт приймає вигляд залежно від того який власник.
- Хм... Добре, дякую 
Меліса повернулась та рушила до дверей 
- Дякую за інформацію і поправляйтесь. Бувайте.
- Бувайте Мелісо, і заходьте на чай,мої двері завжди відкриті.
Меліса кивнула та вийшла, через кілька хвилин вона вже була біля машини,сіла в середину та провернула ключ,мотор заревів. Меліса сиділа та дивилась в пустоту.
- Я не знаю що робити, стільки інформації, треба все розкласти по полоскати в своїй голові. Пора додому,я надто засиділася тут.
Меліса надала педаль газу та виїхала на основну дорогу,траса була на диво пуста.
- Клас,ну хоч особо дивитися за іншими машинами.
Крайком ока вона помітила блиск в боковому дзеркалі,проморгавшись вона знову глянула в дзеркало,за нею їхала машина,от тільки ні номерів, ні кольору,нічого крім силуета видно не було. Меліса дала трохи більше газу та продовжила рух, внезатно машина ззаду пішла на обгон.
- Ну нарешті...
Машина яка її обігнала почала їхати перед нею,в один момент водій дав по гальмах але Меліса встигла в останній момент зупинити машину.
- Він що больний чи що!?
Меліса об'їхала машину та продовжила рух,машина знову їхала ззаду,сумніву тепер не було,це точно за нею.