Частина 8

Повернувшись додому Меліса сіла  і почала перечитувати записи,вона зацікавилась які ще артефакти міг мати той покійник.
Від читання її відірвав телефонний дзвінок,піднявши телефон Меліса підтвердила дзвінок.
- Мелісо, я звільнився ,можеш приїхати за паспортом.
- О,ну нарешті, зараз буду.
- Добре,чекаю.
- Стоп,а мені їхати до тебе на роботу чи додому?
- Додому. Нє ну хочеш їхати на роботу то їдь,правда там зараз пусто але нічого.
Меліса швидко зібралася та поїхала.
Фелікс жив у місті під назвою Верстов.
Доволі не дружелюбне містечко.
Коли Меліса прибула вона одразуж дістала з бардачка машини револьвер, після чого вийшла з машини та замкнула її активувавши броню на вікнах,Меліса рухалася вдоль вулиць та пильно оглядала будинки,ніде не було світла,було відчуття неначе тут нікого немає але Меліса вже бувала в таких місцях, тут не можна забавляти пильність ні на секунду.
Внезатно за спиною роздалися швидкі кроки.
- Ей! Там! Дівчино,ти когось шукаєш чи просто скупитися прийшла.
- Я шукаю Фелікса Форена. У мене з ним угода на документи.
- Фелікса значить... Щож тобі пощастило,він недавно саме повернувся,знайдеш його біля бару. І потім краще злинюй звідси,і чим швидше тим краще.
- А що, знову якесь прийшествіє було?
- Ну щось типу того,недавно дівчина приходила,пішла до картографа,у нього є інформація і карти навіть про ті місця про які і влада не знає,і що вона зробила,старіка нашого поранила,і двох його помічників на той світ відправила,карту якусь вкрала і все. Зникла,як сквось землю провалилась.
- Так ось чому тут так тихо.
- Мг,кожен за товар боїться,та і за життя своє,тому посторонім тут краще не швеньдяти лишній раз.
- Добре,учту, щож,тоді я туда,обратно і назад.
- Мгм.
Як тільки меліса вже почала йти вона зупинилась на кілька хвилин.
- А як той старік? Я з ним трохи знайома була... Пересікались кілька разів,вроді приємна людина.
- Та да,добряк. Дома відлежується, рука зламана і нога вдоль була розрізана, зашивали.
- Як побачите його передасте щоб виздоравлював.
Меліса розвернулася і направилась швидким кроком до бару,як і казав той дивний прохожий Фелікс був там,він сидів у барі в невеличкій компанії,з доволі крупних мужиків, Фелікс проти них здавався взагалі маленьким і хилим. Меліса зайшла в бар та підійшла до них.
- Ей,Феліксе.
Вся толпа тут же обернулася на Мелісу ,в Фелікс лише не спіша поклав рюмку та усміхнувся.
- Так-так,я тут.
- Та я бачу що ти тут,ти приніс те що я просила?
- Ну ображаєш. Звичайно приніс.
Меліса вичікувально дивилась на Фелікса. Фелікс не спіша дістав не величкий файлик та простягнув Мелісі.
- Ось,все як домовлялись,все зроблено на імя Богаченко Анни Сергіївни. Тиж таке хотіла?
- Саме так. Що з мене?
- Та не багато,просто прибери одну людину з мого шляху і ми в разчоті.
- Ти Знаєш що я не можу прибирати всіх підряд,хто це і чим воно тобі насолило?
- Розумієш, тут недавно був напад з ограбленієм,щей поранено во время цього було дуже важливу людину.
- Випадково не картографа?
- О,так ти знаєш?
- Уже так,прохожий один розповів.
- Щож,добре, слухай щоб бізнес процвітав потрібно щоб ніхто не заважав а та особа заважає.
- Добре,от тільки мені цікаво що за карту вона вкрала і навіщо.
- Навіщо,ми не знаєм,в от що за карта можеш спитати у ньгож, тільки він зараз на лікарняному,сама розумієш.
- Нічого,я навідаюсь до нього.
- То як по рукам?
Фелікс простягнув руку.
- По рукам. Зроблю що в моїх силах.
Меліса пожала руку Феліксу та сховавши простягнутий  файлик в сумку вийшла з бару та направилась до машини.