- Мммм....Та щож за день такий...
Через кілька хвилин в палату увірвався Дейв.
- Меліс твою мать! От чому з тобою вечно так, тільки ми з тобою договорили як через годину мені вже дзвонять що ти в лікарні в критичному стані.
Меліса лише закотила очі на відвернулась
- Я все перевірила,нікого не знайшла,в потім взрив, але навіщо, якщо це і дійсно були призраки то навіщо їм було усе підривати,вониж і собі могли нашкодити. Не розумію.
Дейв сів на стілець поруч з ліжком.
- Я не знаю. А ти точно все перевірила? Перший поверх,другий,підвал?
- Тобто підвал? Я жодного входу в підвал не знайшла.
Дейв насторожився як і Меліса.
- Тобто не знайшла? Там дверцята в полу ще на першому поверсі.
- Не було там нічого,аж дивилась.
- Може хтось заколотив їх тому ти і не помітила.
- Сумніваюсь...Хоча... Якщо Те що тримає їх не в будинку в в підвалі або ще десь в іншому місці тоді їм дійсно немає чого боятися взрива.
Дейв підвівся на ноги.
- Якби там не було тобі не про це зараз потрібно думати.
- В про щож ще мені думати?
- Ну наприклад про своє здоров'я.
- А якщо воно мене не хвилює?
- Ну тоді не знаю,просто думай про щось окрім своєї роботи з монстрами та духами.Хоч раз в житі подумай про себе,про сім'ю,та хоч щось окрім роботи.
- Я працюю щоб не нуждатися нівчому і щоб моя сім'я також ні за що не переживала.
- В так,і ще окрім грошей,знаєш як кажуть краще без грошей аби всі тільки живі да здорові були. А це такі речі які ти не купиш.
- А з відколи у нас лікарні безкоштовні? Та меніб ніхтоб і допомагати не взявся якби точно не знали що в мене є як заплатити. Затям ніщо в цьому світі не робиться за просто так.
- Знаєш Меліс,яб дуже хотів посперечатись але не можу томущо ти права,алеж цей світ не заважає нам бути собою,миж всеще люди і маємо бути ближче один до одного.
- Я так теж колись думала,і що з цього вийшло, тільки жалка попитка убити мене,але було забавно.
- Алеж не всі такі.
- Більшість такі,нормальних лише одиниці,і попитки їх знайти це просто пуста трата часу.
Дейв направився до дверей.
- Жож, може ти і права,бувай Меліс і все-таки постарайся вижити,в тебе і досі не дуже стабільні показники.
Дейв вийшов,і як тільки двері захлопнулись вона розслабилась.І все-таки якже швидко він переобувається,учора сам упрашував мене вийти з вихідного та піти на справу,а уже сього обвіняє мене що я ніпрощо крім роботи не думаю. Придурок.
#5083 в Любовні романи
#115 в Любовна фантастика
#1675 в Фентезі
#290 в Бойове фентезі
Відредаговано: 27.05.2026