Частина 1

Дівчина йшла додому,лісова дорога це був найшвидший та найзручніший шлях,інші люди чомусь предпочитали іти довшою дорогою,ну типу там безпечніше і всяке таке,не розумію їх,і чого чи кого тут боятися,ну да ладно,меніж краще дорога пуста,тихо,тепло,ось що на мою думку є комфортна обстановка.
Дівчина пройшла по дорозі і швидко опинилася в дома, зайшла в будинок та замкнувши двері рушила в спальню.
-Ось ми і знову можемо бути разом,я так сумувала.
Дівчина рухнула на ліжко 
-Мммм....ну нарешті моя улюблена подушечка та моє улюблене одіялко.... цілий день думала про цей момент момент, нарешті я посплю...
Тут роздався телефонний дзвінок,на екрані висвітилось "Дейв"
-О ну звичайно на що я очікувала....
Дівчина перемістилася в сидяче положення та взяла телефон,з динаміку донеслося.
-Ей Меліс,ти чого так довго слухавку брала у мене для тебе є цікаві новини.
-По перше,я Меліса,а по друге чого тобі треба Дейв? Я взагаліто думала поспати.
- Ну-ну-ну Меліс заспокойся...
-Та скільки повторювати я...
Тут її перебили
-А скільки мені повторювати що мені всеодно...но ладно не суть,я сьогодні як зазвичай переглядав бумажки по всіх тих справах,і є одна цікава зацепочка,люди кажуть що по ночах бачать в будинках погибших дивні силуети але коли заходили то нікого не знаходили,і щось мені підказує що це не люди там, дотогош убивцю першої жертви написано що зловили,але поповоду інших жертв навіть підозрюваних немає.
-Хм...може це просто якийсь хороший кілер?
- Сумніваюсь...
- Ну ладно,все можливо,от тільки що від мене та ти хочеш?
- ну якщо це не люди то по моєму це по твоїй часті.
- ООО..ні ні і ще раз ні,у мене вихідні,законно зароблені вихідні!
- Та тихо ти,не кричи,ну давай ну останній раз...
- Ні
- ну останній разочок...
- Нет,це все. Надобраніч.
Меліса кинула слухавку та лягла назад у ліжко,але через кілька секунд знову роздається дзвінок вона знову скинула дзвінок але телефон засвічувався знову і знову нарешті вона не витримала і взяла телефон.
- Та чого ще тобі треба!?Я по моєму вже казала що хочу поспати!
- Знаю-знаю ти хочеш відпочити цих кілька днів але мені потрібно закрити цю справу, якщо хочеш я тобі доплату кину, людям уже страшно стає по моєму якщо я їм скажу про твої особливості то вони зберуть та якусь суму щоб тебе найняти.
- Ну навіщо...
- Томущо Меліс,люди бояться,люди помирають,їх щось убиває,а ми просто безсилі.
- Тиж знаєш що мене не хвилює життя людей.
- Але тебе хвилює сума яку тобі дадуть за завдання.
- Ладно...нехай,намікни людям про мене  я вже візьмусь за ту справу, тільки спочатку мені потрібно знати з якого будинку все почалося,не ночувати ж мені у кожному, також мені треба опитати людей,і розібратися з поліцією.
- З поліцією проблем не буде я за тебе словечко вже замовив патрулів там не буде,свідків тобі опитати дозволять.
- А також...
Її знову перебили
- Так і знаючи що ти захочеш поговорити з тим придурком то тут в ви нічим допомогти не зможу тут розбирайся сама.А по поводу будинка то по моєму все почалось з будинка першої жертви,але я також можу помилятись.
- Щож,ладно, значить до зустрічі завтра,покажеш мені будинок і проведеш до свідків,далі я сама.
- Це завдання може бути небезпечним,може тобіб було краще знайти напарника?
- Ні. Ще одна людина буде лише заважати,в мене вже рука так сказати набита на це все.
- Ну окей. Діло твоє. Щож тоді до завтра і вибач що розбудив.
- Мг,до завтра, сподіваюсь ти більше не подзвониш.
- Надобраніч.
Меліс скинула слухавку та вимкнула телефон після чого знову пірнула під одіяло. Заснути їй одразу не вдалося тому ненадовго вона занурилась в свої думки,так працювати одній було важко в іноді і лячно,але що поробиш, раніше вона брала з собою різних людей але більшість і дня не витримували і йшли, деякі казали що робота для них надто складна,в деякі казали що з нею не можливо працювати через її строгий характер.
Інколи люди взагалі боялися її томущо вважали що якщо їй заплатять то вона і без колібань уб'є і їх. Але всеж,тепер їй на це все все одно,вважали монстром то тепер буду монстром. Через дві години Меліса все-таки заснула.