... З далекого й тихого краю. Він прийде, щоб змінити долю світів. Очорнити чи забрати собі? Щось особливе, щось незвичайне...
Чи когось ?
Дні йшли, сонця ставало все більше. Дні війни й печалі зникали, а на заміну скорботи прийшла вона... Тиха й сліпуча, чарівна - Воля.
Ліси прокинулись від променів перших ліхтарів та ледь відчутного добра.
Такого потрібного й осяйного. Дні зради та лиха минули... У повітрі вчувався дзвін келихів, спів птахів та голосний, та такий щирий сміх.
Невідворотня слава, та втіха поглинули цей далекий край... Такий чарівний, квітучий край. І ти, так, ти залишилася.
Твоя мати казала, що цей день буде оспіваний в усіх піснях першої та другої епохи. Пісні будуть добрими й довгими.
Хоч у цьому вона не помилялася. Твоя мати була розумною, і вийшла заміж по любові... Велична любов, яка окриляє та не відпускає. Тоді ж у ту пору сердце твоє раділо, було відкритим, й чистим, як перший промінь благословенного забутого королівства.
І він посміхався простою, люблячою посмішкою. Думки його линули до тебе, Андрог танцював. Хтоб міг подумати, що такий юнак може та вміє... Танцювати ?
І деякий час пророцтво далекого та чарівного короля не турбувало тебе.
Багато хто й не згадав про нього. Такий довгий та славетний час.
Дерева квітнули, дерева розмовляли. Природа прокидалась. Андрог відчув натхнення та полегшення. Втім, час йшов, але дні війни для нього не забулися.
- Моя дивовижна дружина. Точніше майбутня дружина... - чоловічі очі чарівно дивилися на дівчину.
- Схоже, я зачарувала тебе... Але чи могла я зачарувати такого сильного, майбутнього короля?
- Не певен, що хочу бути королем.
Він потішно й неголосно посміявся. Дівчина притягнула його та поцілувала.
- Скоро почнеш розмовляти, як справжній серйозний правитель.
- вона дорікнула йому, відклонившись.
Чоловік не розгубився та швидким рухом виправив ситуацію. Дівчина почервоніла.
Від несподіванки та довгого очікування обидва силуети смикнулись.
Їм здалось, що хтось за ними спостарігає. Щось.. чи все ж хтось?