54.1

Я прокинулася в холодному поті й одразу ж схопила блокнот та ручку. Потрібно було терміново записати все, що говорив Алістер. Я швидко глянула на свою долоню і виявила на ній тонкий шрам. Саме там, де Аліс робив надріз. Обмацавши його пальцем, я зрозуміла: це нагадування про мою присягу, скріплену кров'ю.

Мені було ніяково й моторошно весь день. Я ходила сама не своя, іноді поглядаючи на шрам і згадуючи минулу ніч. Невже мені справді доведеться бути ворожкою у Феєрії та зайняти місце Ніни? Як довго це буде? Як взагалі я справлятимуся? Занадто багато питань крутилося в голові.

У роздумах походжаючи вітальнею з телефоном у руках, я, нарешті, наважилася зробити важливий дзвінок. Чи захоче він мені допомогти? Чи зможе виконати всі тонкощі? Чи візьме взагалі трубку?

Я судомно набрала номер і з кожним гудком моє серце провалювалося все глибше. Вже збираючись скидати дзвінок, я почула його голос.

– Привіт, Яро! Радий тебе чути… – приємний низький голос вивів мене зі ступору.

 Вітаю, Мішо…

Відразу стало тепло на душі та захотілося посміхатися. Хвилювання розсіялося, як хмари після грози.

Як ти? Що в тебе нового? – з щирим завзяттям цікавився він.

Мені потрібна твоя допомога…

***

Ми зустрілися в аеропорті рано вранці. Проте хіба можна назвати «вранці» час, коли на годиннику стрілка ще навіть п'ятої не дісталася? Це ж ніч! Глибока ніч для мене! Але підвестися так рано було на диво легко. У тонусі тримала думка про те, що Михайло зробив для мене значно більше: кинув усі справи вдома, купив квиток на літак і прилетів з іншої країни, щоб урятувати мене.

Ми гаряче обійнялися під час зустрічі. Михайло, як завжди, виглядав стримано та стильно – у діловому костюмі та ідеально начищених туфлях, з акуратно вистриженою бородою. Він був радий бачити мене - це було помітно по блиску сонних очей, які, попри зім'ятий короткий сон, засвітилися бадьорістю.

Мішо, дякую тобі величезне, що ти відгукнувся! - з захопленням сказала я, обіймаючи його за плечі. – Сподіваюся, твої дівчата не дуже засмучені, що я висмикнула тебе на цілий день?

– Мої дівчата? - здивувався він і поставив сумку на підлогу, широко посміхаючись.

Маша і… твоя дівчина… Ти не називав імені…

 А, ну так, звичайно... Не хвилюйся, все гаразд! Я часто буваю у відрядженнях по роботі – вони звикли. Ну, розповідай все в найдрібніших подробицях ... – Взявши мене під руку, приступив він до розпитувань.

Мишко летів до мене, навіть не знаючи всього масштабу того, що сталося. Я не могла телефоном розповісти йому все, лише сказала, що мені потрібно провести особливий магічний ритуал очищення. Я не особливо розраховувала, що він виявиться таким чуйним, готувалася сама їхати до Риги, коли він скаже. Ми поговорили недовго, він нічого не відповів, сказав, що передзвонить. Якоїсь миті мені навіть здалося, що на цьому наше спілкування закінчилося. Але Михайло без зайвих запитань передзвонив мені за двадцять хвилин і повідомив час свого прильоту. Сказати, що я була шокована – нічого не сказати.

І ось ми вдвох крокуємо по ранковій столиці, що тільки прокидалася, по дорозі в готель і розмовляємо. Поки йшли, я розповіла йому все, починаючи з тієї злощасної п'ятниці, про те, як до мене завітала непрохана гостя у вигляді Каті, як я прокинулася вперше у Феєрії та усвідомила себе уві сні, про план Інесси та моє зізнання Алістеру, про цілющі зілля Ніневії та про її прокляття ... У його номері ми продовжили обговорювати те, що сталося, і майбутній ритуал, поки Мишко поспіхом розкладав речі. Нам треба було поспішати, бо він прилетів лише на добу.

Михайло слухав уважно, не перебивав, лише іноді щось уточнював. Він був знайомий раніше з феноменом усвідомлених снів. Читав про паралельні реальності, але не дуже цікавився цією темою, проте не вірити мені в нього не було причин. Він і сам помічав ще на «Війні магів», що у моїй енергетиці є темна пляма. Напевно, про нього говорила й Аделаїда Морок, коли сказала на одній зі зйомок, що я проклята.

Я показала йому атаме. Він узяв у руки ритуальний ніж, уважно оглянув його, покрутив на долоні.

Це все просто неймовірно, але тепер багато чого стало на свої місця... – задумливо сказав він, перевіряючи пальцем лезо на гостроту.

Я знаю. Я сама довгий час була впевнена, що просто сплю та бачу сни. Але результати обстеження у лікаря змусили остаточно повірити.

Ні, ні, я вірю тобі! Що ти… Але невже ти справді погодилася служити ворожкою в цьому дивному світі? На невизначений термін... Може, цього можна уникнути? Це якось незрозуміло… Жити одразу у двох світах. Я турбуюся про тебе. Раптом це негативно позначиться на тобі надалі?

Я не знаю, але я не мала вибору. Інакше він не розповів би мені про ритуал.

 Чому ти йому так довіряєш? Раптом це хитрість? Раптом без ритуалу можна обійтися, і він вигадав його тільки, щоб поневолити тебе?

Ну, не поневолити, а покликати на службу… – заперечила я, хоча до цього і сама вважала таку умову кабалою. Просто я боялася, що Михайло відмовиться проводити ритуал.

Славо, на мою думку, ти не розумієш усієї серйозності ситуації. Тебе зобов'язують з'являтися щоночі в іншій реальності! Не подобається мені все це...

Міша тривожно дивився на мене і зітхав, крутячи в руці ніж. Було видно, що він умів поводитися зі зброєю, можливо, десь служив або вивчав бойові мистецтва, судячи з його міцної статури.

Мені теж не подобається, але я відчуваю, що прокляття це набирає обертів. Я не можу залишити все так, як є.

То ти розсталася з тим чоловіком, що був у тебе під час проєкту? - обережно поцікавився він, поглядаючи на мене скоса.

Так, це було неминуче. Мішо, благаю, зробімо все так, як велів Алістер. Це моя остання надія.

Він уважно глянув мені у вічі. У його погляді читалося співчуття, і занепокоєння, і нотка сумніву, зате я відчувала себе, як ніколи, спокійною та захищеною. З приїздом Міші мені стало легше. На відміну від нього, я не мала хвилювань, що щось не вдасться. Цей чоловік вселяв у мене дивну впевненість та умиротворення. Я відчувала, що на ці широкі плечі можна покластися.