54. Впевненість у тому, що тобі допоможуть, важливіша за саму допомогу

У коридорі пролунав гулкий стукіт моїх підборів. Я впевненою швидкою ходою прямувала до Алістера з добрими звістками та сподівалася, що він теж порадує мене.

– Я знайшла атаме в моєму світі! - увірвалася я в покої правителя з тріумфальним виглядом.

Великий Майстер зустрічав мене стриманою посмішкою і запропонував сісти.

– Це добре, але цього замало. У Феєрії простолюдину було б достатньо одного атаме. А ось ваша реальність занадто жорстка і неподатлива, тому лише одиниці володіють магією – умінням виконувати свої бажання за клацанням пальців. Сама ти не зможеш зняти прокляття у твоєму світі. Твого дару читати карти тут не вистачить. Потрібен справжній сильний маг на зразок мене.

У мене є подруга-езотерик, вона захоплюється усім окультним.

 Ні, – відрізав Алістер. – Любитель тут не впорається. Я сказав: Істинний. Це має бути людина, яка тримає у собі беззаперечну силу наміру. Він або вона повинен провести особливий ритуал очищення твоєї енергетики, прибрати те, що притягло до тебе прокляття Ніневії, а потім уже за допомогою атаме ти зможеш принести жертву задля виконання свого заповітного бажання.

Гаразд. Мага я знайду, але що мені принести в жертву?

Думай і вирішуй. Але це ще не все.

Я втомлено подивилася на нього: "Ще не все? Що ж ще?!"

Я розповім про ритуал тільки за однієї умови.

 Якої умови?

Аліс замовк на хвилину, уважно вдивляючись у моє обличчя, наче ретельно підбирав слова або боявся моєї реакції. Я боязко струсила плечима й інстинктивно прийняла закриту позу, поклавши ногу на ногу. Що ж він може попросити за свою допомогу? Невже мало того, що я врятувала його життя, попередивши про план Інесси? От невдячний...

Ти повинна служити ворожкою від світанку до заходу сонця у Феєрії щодня, – випалив він.

Що це означає? – недовірливо здійняла я брови та з побоюванням подивилася на нього.

Ти візьмеш на себе зобов'язання щодня з'являтися тут, поки спатимеш у своєму світі, і допомагати місцевим, а також мені, якщо виникне така необхідність.

 Тобто я буду ворожкою на пів ставки? Чи що?

 Можна і так сказати, – усміхнувся він.

Ти з глузду з'їхав? Це ж нісенітниця якась! Кабала!

Ти ж сама казала, що тобі подобається допомагати людям. Хіба ти не відчуваєш поклику карт? Чи не відчуваєш потреби розмовляти з ними? Твій дар покликаний служити іншим, а не тобі, Яро.

То ось чому я не можу розкладати самій собі?

Так, вірно. Я не планував, що сила, якою я наділив Елену, мати Ніневії, зможе переміститися в іншу реальність, але як вийшло, так вийшло. Отже, так і має бути. У будь-якому випадку, Феєрії потрібна ворожка. 

– Так, але я тут до чого? Що як не погоджуся цим займатися? Ще й щоночі!

Тоді забудь про жіноче щастя, Яро… А поклик дару все одно тягне тебе сюди, хочеш ти того чи ні.

І як довго я маю служити? - злісно процідила я крізь зуби.

Поки не знайдеться гідна наступниця у цьому світі.

Але звідки? Якщо дар передається лише у спадок?

Те, що ти його отримала, теж здавалося неможливим, але сталося.

Я не хочу, щоби ще й мої діти страждали від цього! Я не згодна.

– Ми спробуємо знайти спосіб передати дар по-іншому. Обіцяю. Але поки цього не станеться, ти мусиш тримати слово.

«Гаразд, без браслета він все одно мене сюди не затягне. Порушувати обіцянку, звичайно, підло, але й змушувати мене пахати все життя ночами в іншому світі, вислуховуючи нісенітниці місцевих жителів, теж не дуже справедливо», - подумала я.

Добре. В мене все одно немає вибору. Обіцяю, приходитиму, – сміливо заявила я і приготувалася слухати про ритуал. Але Аліс різко підсів до мене ближче.

Ха! Ти думаєш, я повірю тобі на слово? – усміхнувся він і схопив мою руку.

Я злякано відсахнулася від нього, але вирватися з його сильних рук було неможливо.

Що ти хочеш зробити? – злякано вигукнула я.

Він, міцно утримуючи моє зап'ястя, почав вимовляти якісь слова латиною, і тут же на столику поруч з диваном матеріалізувався гострий тонкий ніж і скляна пляшечка. Я відчайдушно брикалася і лупила його по плечу, намагаючись вирвати зап'ястя, але він не пускав і був непохитний, як скеля, ніяк не реагуючи на мої удари та гострі нігті. Потім він узяв ніж і, міцніше стиснувши мою руку, провів вістрям по долоні. Я скрикнула від раптового болю і завмерла, а він схопив пляшечку і, здавлюючи руку, став зціджувати кров, що побігла по руці тонким струмком.

Мене трясло. Несила більше чинити опір, я перелякано спостерігала за дивним ритуалом. Набравши половину пляшечки, він випустив мою долоню. Потім забрав пляшечку з кров'ю з кімнати, щільно закупоривши її.

Я тримала тремтячу руку над столом, подумки намагаючись залікувати поріз, і не знала, чого чекати далі.

Алістер повернувся задоволений та безтурботний.

Твоя кров залишиться тут і закликатиме тебе сюди щоразу, як ти засинатимеш у своєму світі. Браслет тобі більше не потрібен. Ти більше не бачитимеш сни, Яро. Твоїм сном буде Феєрія. А тепер поговоримо про ритуал...

Він залікував мою рану, яку сам і завдав, швидше, ніж подіяв мій намір, а потім, ніби нічого не трапилося, став давати докладні інструкції, як треба провести обряд очищення. Він усім виглядом дав зрозуміти, що ніякі мої бурхливі реакції, обурення і гнів, сльози та благання не будуть взяті до уваги, отже даремно здригати повітря не має сенсу. Я навіть сказати нічого не змогла. Злитися на нього не було коли, довелося перемикнутися на запам'ятовування кожного його слова.

Даремно я думала, що таку людину, як він, можна обдурити… Даремно я думала, що врятувала його від Інесси. Напевно, він і сам розправився б із нею і розкусив би будь-який її хитромудрий план. Я дивилася на мага, мовчки слухала, що він говорив і кивала. Цей чоловік вселяв трепет і покірність, страх і святобливість одночасно. Схоже, мене покликав на службу сам Диявол…

*****************************************************************************************