36. Від любові до ненависті...

Прокинулася я від ніжного торкання до моєї щоки. Я розплющила очі й побачила перед собою троянди. Ніжно-бузкові кущові троянди, у витонченому керамічному горщику, який тримав переді мною Влад.

Він сидів поруч на ліжку і тримав у руках пахучу живу квітку в горщику.

- Славко, пробач мені, га? – винно прошепотів він і глянув на мене так, що я миттєво забула про все: про Феєрію, Алістера і дар провидіння, який раптово звалився на мою голову. 

– У нас усе буде. Все, про що ти мрієш. Але я прошу тебе трохи зачекати. Ти зможеш?

Я без зайвих слів прийняла квітку, глибоко вдихнувши ніжний трояндовий аромат, а Влад обійняв мене. Я нічого не відповіла, але не прогнала його. Адже я люблю цього чоловіка. Не за його очі, які дурманять, а за те, що він сприймає мене такою, якою я є: непунктуальною, нехазяйновитою, зі своїми примхами... Ось подарував мені букет свіжозрізаних троянд, і я зараз вже у зовсім в іншому настрої. Все ж таки він дуже добре мене знає. Занадто любить мене… І якщо він просить почекати, значить, я зачекаю… Принаймні недовго.

Він акуратно забрав горщик з моїх рук, поставив його на підлогу, а потім поклав мої руки собі на шию. Я не заважала йому керувати собою.

- Ти не передумала виходити за мене? – вкрадливо спитав він, цілуючи мої ключиці.

- А ти не передумав одружуватися зі мною? - у його ж манері запитала я напівпошепки, тримаючись руками за його шию.

- Ні-за-що! - по складах промовив він і притягнув мене до себе, посадивши на коліна.

Ми обидва запізнювалися, але хіба є щось важливіше за примирення після серйозної сварки?

***

… Задоволені й бадьорі, ми увірвалися в офіс, де нас зустріла вже неабияк заведена й знервована Юлька, яка всіма правдами та неправдами стримувала наплив нетерплячих клієнтів.

Влад підморгнув мені та забіг у свій офіс. Я спіймала його жест, трохи посміхнулася і зайшла до себе.

Наприкінці дня, коли я вже збиралася додому, до мене постукала Юля.

- Ярославо, до вас ще одна жінка проситься. Каже, що ви з нею домовлялися особисто, — сказала секретарка, чекаючи на мою реакцію.

Я задумалася, намагаючись згадати, про кого йдеться.

– Я ні з ким на сьогодні не домовлялася. Як її звати?

– Альбіна Суханова.

Я від несподіванки навіть сіла у крісло. Навіщо ця зараза прийшла до мене на прийом?

– Нехай увійде, – сухо відповіла я, прийнявши максимально впевнену позу. Я не могла не дізнатися, що її привело до мого офісу. А відправити Альбіну під три чорти – значить, підставити Влада. А цього мені зовсім не хотілося. Краще ворога тримати поблизу і знати про його наміри.

Юля кивнула і повернулася до приймальні. За мить на її місці стояла Альбіна.

*************
Про що була розмова — дізнаємось завтра, а поки що пропоную вам декілька образів Альбіни — справжньої "акули" шоубізу та медіа)
Який вам подобається більше? Поділіться в коментарях! Дуже цікаво дізнатися вашу думку :)
Усім тихої ночі!

1) Дуже серйозна брюнетка :)

 

2) Яскрава та розкута блондинка...



3) Або стримана та закрита шатенка?