30.1

- Залиште її, - почувся знайомий голос із-за спини. Аліс вийшов із суміжної кімнати, поправляючи оксамитовий чорний халат.

Я полегшено видихнула.

- Алістере! Вибачте, що потурбувала... Але нам треба поговорити.

Великий Майстер дав знак охороні, і ті покинули його покої, зачинивши за собою двері.

Аліс жестом показав мені на диван, запрошуючи сісти.

- Ти, мабуть, хочеш дізнатися, як усе обернулося? - діловито запитав він і сів у крісло, закинувши ноги на пуф. Судячи з затертого оксамиту, це було його улюблене місце в кімнаті.

Я кивнула, вирішивши спочатку вислухати його, а потім дізнаватися про долю Ніневії. Я помітила, що його вигляд трохи змінився. З-під халата з'явилися темні вільні штани, а на ногах звідкись з'явилися шкіряні сандалі.

- Інесса зрадила мене. Як ти й сказала. Вночі у спальню провела Леонарда. Той хотів приспати мене сонним розчином, але я був насторожі. Всі дні після заручин... Я все сподівався, що ти оббрехала їх, що це неправда. І вона любить мене. Блазень і дурень, одним словом.

Він замовк на мить. Я з жалем подивилася на нього і побачила перед собою Трійку мечів – серце, проткнуте мечами. Переді мною сидів сильний і мужній чоловік, якого зрадили. І я чудово розуміла, що він відчуває, адже теж була на його місці. Трійка мечів була і в моєму житті.

Халат Алістера якось непомітно трансформувався в тонку темно-сіру сорочку з атласу. Я не встигла усвідомити цього. Халат перетворювався настільки плавно. Він мовчки застібав ґудзики, повільно перебираючи пальцями від самого низу до грудей, поступово приховуючи від мого погляду рельєфний торс і накачані широкі груди.

- І що було далі? Ти схопив їх?

- Ми билися, але Лео не мав шансу. Сила наміру була на моєму боці. Ця погань Несс, зрозумівши, що задум провалився, стала допомагати мені подолати Леонарда, кричала, що він зрадник, скоїв замах на правителя. Лео дивився на неї тим самим поглядом, як і я на нього. Поглядом відданого пса, якого зрадив хазяїн. У цей момент він втратив контроль над ситуацією, і я вирубив його. Інесса примудрилася зрадити нас обох. А я ж вважав його братом, а її - дружиною. Потім на мій поклик прибула охорона і відвела мерзотника в Темницю покори.

- І Інессу?

- Ні. Вона запевняла мене, що вона тут ні до чого, що це все Ніна. Що стара підмовила Лео, знайшла тебе, змусила збрехати мені, а Несс всі ці дні захищала мене й оберігала мій сон.

- Але ж це абсурд! Ти ж не повірив їй? - не втрималася я, сплеснувши руками.

- Ні, не повірив. Я не хотів більше її бачити і вигнав геть із Феєрії.

- Чому ти її не відправив у в'язницю?

- Я не витримаю її присутності у моєму світі. Навіть у в'язниці. Її нога більше не ступить на мої землі.

- Тобто, як? Ти відпустив її, виходить? - стривожено схопилася я з дивана і заметалася по кімнаті. Я різко відчула себе вразливою. Раптом вона таки повернеться в мій світ!

- Я попередив її, що якщо вона заявиться сюди ще хоч раз, то більше не буду до неї такий прихильний.

- А що як вона прийде до мене? – заволала я, округливши очі.

- Не бійся. Вона не знає, що ти попередила мене. До того ж без блокатора свідомості, який є лише у в'язниці, і без Лео, який може його відтворити, вона більше не зможе заволодіти чиїмось тілом.

Я трохи заспокоїлася, повернулася на диван і згадала Ніну, заради якої я і прийшла сюди.