27.1

Після короткої промови Алістер перейшов до урочистої частини церемонії і покликав до себе Інессу. Вона з гордо піднятою головою зійшла на п'єдестал і стала праворуч від нього.

- Майстри Феєрії, брати та сестри, дозвольте представити вам мою прекрасну наречену і з цього моменту – Королеву Феєрії Інессу. Відтепер і на віки разом, я проголошую її моєю правою рукою, наділяю її владою рівною моїй і довіряю їй високу місію служити і дбати про Феєрію, - розміреним спокійним голосом сказав правитель, дивлячись то в зал, то на свою обраницю. Він був спокійний і незворушний, і лише легка усмішка та блиск очей видавали у ньому відчуття радості.

- Слава Феєрії! Слава Великому Майстру! Слава Великій Королеві! – заскандували всі присутні в залі.

Після цього Аліс взяв Інессу за руку і, купаючись у захоплених поглядах підданих, повів на широкий балкон з видом на місто. Натовп унизу загув тисячами вигуків. Почулися крики тріумфу, свист і оплески. Я не втрималася і підійшла до одного з високих французьких вікон, визираючи з-за спин інших майстрів. Натовп привітав Алістера, як рок-зірку на концерті, як футболіста, який забив вирішальний гол і приніс перемогу своїй команді. Люди посміхалися, махали йому шапками, стрибали і скандували «Хай живе Великий Майстер!».

Я приголомшено похитала головою. Ось так тут вітають деспота та тирана? Чи всі ці люди так само вітатимуть і радітимуть своїй новій королеві, якщо поруч не буде Алістера?

Але варто було правителю підняти руку з проханням дати тиші, як усі миттю замовкли. Чоловіки і жінки в яскравих строкатих вбраннях, зливаючись в єдину масу - живий рухомий організм, завмерли і дослухались до кожного слова і жесту Аліса, дивлячись на нього розкритими від захоплення очима.

Аліс кивнув на знак подяки і представив своєму народу наречену, промовивши ті ж фрази, що й у залі, лише трохи спрощеною мовою. Тисячі очей зараз же накинулися на статну ефектну брюнетку, що стояла біля нього. Вона чарівно посміхалася і махала рукою людям на всі боки. Жест першої леді сподобався натовпу, і гучна маса відразу заскандувала:

- Хай живе Королева!

Інесса розпливлася в задоволеній усмішці, взяла за руку Аліса і підняла їх зчеплені кисті вгору, викликавши ще більшу бурю тріумфу й оплесків. Вона з захопленням розглядала людей і посилала повітряні поцілунки у різні боки.

Побачивши її майстерну гру в чарівну першу леді, мене злегка занудило. Вся ця нудотна награна привітність і чарівність були настільки не властиві тій Інессі, яку я встигла дізнатися до того, що мені захотілося терміново вийти на той балкон і закричати: «Стійте! Вона не така! Не вітайте її!»

Після цього Алістер подякував усім присутнім за теплий прийом, потім клацнув пальцями і сказав щось латиною: «Fiat festum incipere!»[1].

Поки я з цікавістю дивилася на Великого Майстра в дії, звідкись з повітря прямо на вулиці виник довгий стіл, вистелений золотистою мереживною скатертиною, а на ній стали з'являтися різні страви і напої. Я тільки й змогла що відкрити рот від подиву. Люди кинулися до столу, нагрібаючи закуски і розливаючи вино, що не закінчувалося в кришталевих графинах. Загальне тріумфування і захоплення переросли в справжню мурашину метушню. Алістер склав руки на грудях і, задоволено посміюючись, спостерігав, як феєрійці, стовпившись біля багатометрового столу, розхоплюють частування. Інесса стояла з ним поруч, поглядаючи на майбутнього чоловіка з обережністю. Адже таке вдіяти одним лише клацанням пальців - це не шоколадку з повітря створити…

Потім вони з Алісом обіймаючись зайшли назад у зал, і почався бенкет. Офіціанти зачинили вікна, з яких долинали шум і веселощі знизу. Під палацом почалися справжнісінькі народні гуляння. Люди співали та пили, танцювали та раділи.

У бальній залі палацу теж почався бенкет. Столи ломилися від кулінарних шедеврів, але ніхто з присутніх не накидався на розкішні закуски так, як прості феєрійці. Досвідчені майстри вальяжно курсували між столами, спілкувалися невеликими компаніями.

Майстри по черзі говорили тости за Алістера та Інессу. До них обох вишикувалася ціла черга з бажаючих поговорити особисто. Я вирішила теж не втрачати нагоди востаннє поговорити з ним. Якесь клекотливе липке почуття всередині мене змушувало це зробити. Водночас, сумніви гальмували відчайдушне бажання. На мене раз у раз косилася Інесса, посилаючи недобрі і цілком однозначні погляди, і помітивши її, я знову відходила убік.

Алістер знову і знову слухав слова привітань, приправлені солодкими придворними лестощами, а в перервах між низкою тостів і побажань погладжував свою наречену за талію, іноді опускаючись рукою нижче на стегна. Я м'ялася неподалік них, так і не наважуючись підійти. Час минав, і я відчувала, що ось-ось можу прокинутися, і якби не браслет Ніни, це вже давно сталося б від хвилювання.

Тим часом градус алкоголю у повітрі підвищувався. Під стелею зібралася хмара їдкого сигаретного та кальянного диму, який розкурювали гості Алістера, розважаючись на м'яких диванах. Офіціанти снували звідусіль з тацями, повними вишуканих страв. Шампанське та вино лилося рікою. Оркестр грав, наче в останнє.

Одна напідпитку дама кинулася в танець, потягнувши за собою кавалера в червоно-чорному смокінгу. Той намагався чинити опір і від несподіванки випадково наступив дамі на спідницю, зірвавши поділ. Спідниця тут же купою тканини впала на підлогу, оголивши ноги жінки та її білизну, але та анітрохи не зніяковіла і під захопливі вигуки та регіт оточуючих продовжила витанцьовувати, трясучи голою дупою в мереживних труселях. Кавалер у смокінгу розтанув, тут же відкинув піджака вбік, і став підкочувати до неї ззаду, намагаючись припасти до пишної дупки дамочки, але та вже не звертала на нього ніякої уваги, насолоджуючись фурором, який вона зробила. Її приклад внаслідувала інша молодша дівчина, що стягла з себе шовкове плаття з відкритою спиною і залишилася в напівпрозорій комбінації. Обридлий світський раут переставав бути нудним. Те, що відбувається, привернуло увагу Інесси. Вона захоплено стежила за виставою, що розгорнулася в залі, реготала і підійшла ближче до галасливого дійства, відліпившись від Алістера. Той втомлено плюхнувся на диван і дістав із піджака золотий портсигар, бажаючи закурити.