27. Обіцяти – не означає одружуватися

Скромно розташувавшись біля високої мармурової колони, я роздивлялася присутніх у просторій бальній залі палацу Алістера. Око вже трохи звикло до кричущої розкоші оздоблення та інтер'єру, і я зосередилася на присутніх. Я знала, що всі вони були майстрами, хоча на вигляд це ніяк не виявлялося. Вони спілкувалися один з одним, пригощалися напоями, сміялися як на звичайному світському рауті. До нас з Ніневією ніхто не підходив і ніхто не звертав на нас особливої ​​уваги, хоча мені здавалося, що наші безглузді вбрання мали викликати протилежний ефект.

Ніна присіла на одному з диванчиків, мило посміхаючись на всі боки, ніби боялася здатися неввічливою, але це було зайвим. Адже всі й так знали про її сліпоту. Гості все прибували. До Церемонії посвяти Інесси в претендентки на трон ще залишався час. Я прокинулася у Феєрії якраз вчасно, напившись перед сном снодійного. Ніневія навіть встигла вирядити мене в чергову «розкішну» за феєричними мірками сукню у себе вдома. Корсет, усіяний блискучими бусинами у формі квітів, повністю поглинав мої груди, роблячи фігуру незграбною і плоскою. Це ж треба примудритися так зіпсувати мої ідеальні параметри! Ну гаразд… Кого я обманюю? Майже ідеальні. Але в цій сукні я почувала себе цирковою артисткою. На ногах у мене красувалися білі мереживні не то гетри, не то гольфи і золотисті туфлі в камінцях на підборах. Загалом, я виглядала, як «цукерочка». Якби я в такому вбранні кудись вийшла в люди в моєму світі, мене б прийняли за божевільну.

Жінки вищого товариства, що заповнили зал, виглядали теж із чудасіями, але в їхньому вбранні хоча б відчувався шик. Деякі з них були одягнені за модою 19 століття, деякі виглядали прогресивніше в шикарних вечірніх туалетах від кутюр. Пара жіночок була одягнена в щось на зразок сарі з великою кількістю прикрас і золота. От хіба що вони виглядали яскравіше за мене. Мабуть, єдині в залі.

Трохи згодом увійшла Інесса, піднявши хвилю пожвавлення серед присутніх. Вона виглядала стильно і готично у довгій вечірній чорній сукні в підлогу. На грудях була шкіряна вставка-портупея, що підкреслювала великі груди, а на руках – витончені шкіряні рукавички. Вона мило посміхалася, вітала всіх та плавно курсувала по залі. Пару разів вона пройшла і повз мене, але навіть не привіталася, лише зиркнувши на мене холодним слизьким поглядом.

Обійшовши весь зал, вона повернулася вже з келихом і все-таки вшанувала мене своєю компанією.

- Аліс незабаром розпочне церемонію. Коли він оголосить мене майбутньою королевою, всі вітатимуть нас. Не рвися в чергу. Ти простолюдинка - не забувай, - почала інструктувати мене Інесса, промовляючи кожне слово крізь зуби, ніби це вона, а не я робила їй ласку, що прийшла. Адже я могла просто проігнорувати її бажання. Своє я вже одержала від цієї парочки. - Це велика честь для тебе бути тут. Якщо він заговорить із тобою, просто побажай йому щастя та йди без зайвих слів.

- Чому ти так поспішаєш мене позбутися?

- Чи не ти хотіла втекти звідси ще в перший візит? - єхидно заперечила вона, забувши про маску «тендітної незайманки», одягнену для всіх присутніх. – Тобі тут робити нічого. Без сили майстерності ти нікчема у Феєрії.

- Але скоро все зміниться! Ти станеш на чолі і навчиш магії всіх, хіба ні?

Інесса злісно блиснула очима.

- Ти вже свою порцію магії отримала. Тож повертайся додому і народжуй собі на здоров'ячко діточок пачками. А тут не з'являйся.

- Це чому ж? Я обіцяла Ніневії.

- Вона вибачить. А ось народ Феєрії не вибачить спільницю зрадника.

– Що? Ти й мене вирішила залучити до цієї історії?

- А яка тобі різниця, люба? Це не твій світ. Ти нічим не ризикуєш. А людям потрібні винні. Чи ти заперечуєш?

- Роби, як знаєш, - процідила я і відвернулася з огидою, не маючи більше ані найменшого бажання продовжувати цю неприємну розмову.

На моє полегшення музика в залі стала гучнішою. Зазвучала якась урочиста мелодія, і до зали увійшов під захоплені вигуки юрби Великий Майстер. На цей раз він виглядав солідніше, ніж під час минулої нашої зустрічі. На ньому був елегантний чорний смокінг і химерно блискучі лакові туфлі. Волосся його було зачесане назад і бездоганно укладене, як і густа борода.

Він привітав усіх присутніх і звелів розпочинати торжество, зійшовши на невеликий п'єдестал на початку зали. Мені було добре його видно навіть із протилежного кінця приміщення. Акустика зали також була чудово продумана. Він говорив не голосно, але навіть на відстані десяти метрів від п'єдесталу я чула кожне його слово, не дивлячись на гул і шум під вікнами, що лунав від натовпу роззяв. Тисячі феєрійців зібралися біля палацу, чекаючи, коли Великий Майстер вийде на урочистий балкон, що виходив прямо з тронної зали, і повідомить грандіозну звістку. Ніневія сказала, що до Інесси жодна з жінок не удостоювалася права і високої честі зватись його нареченою та майбутньою законною правителькою.