26. Ціль виправдовує засоби?

Я прокинулася на тахті в кімнаті Ніни у своїй піжамі, в якій і засинала. Але господині не було видно.

- Ніневія, - гукнула я її і тихенько поплескала босими ногами раритетним паркетом. Я пройшла повз оранжерею з безліччю рослин у горщиках, кинула швидкоплинний погляд на вже знайомий білодерн. Ворожки ніде не було, але зненацька з-за спини мене гукнула Магда.

- Пані чекає на вас на кухні, - дзвінким голоском сказала дівчинка і рукою поманила мене за собою.

Я слухняно пройшла за нею.

Кухонька була залита червоним світлом від яскравого заходу сонця за вікном і виглядала затишніше, ніж минулого разу. Ніневія стояла біля плитки на високих ніжках і помішува щось у витонченому мідному ковшику. Я відразу ж уловила аромат кави, жадібно втягнувши її носом.

- Доброго дня, Яро, - сказала вона, стоячи до мене спиною. Її голос був м'який і приємний.

- Це кава? Ви ж казали, що тут її не знають… - здивувалася я, заглядаючи ворожці через плече.

- Як бачиш, я підготувалася до твого приходу.

Я мимоволі посміхнулася.

- Де ж ви її роздобули?

- Інесса створила. В подяку за твою допомогу.

Я тут же зморщила лоба і поникла.

– Не все пройшло добре. Алістер захотів сам вибирати карти, і мені довелося викручуватися.

- Але ти впоралася, моя люба. А це головне, – поблажливо відповіла вона.

- Я не впевнена. Все пішло не за планом, і він, на мою думку, не повірив мені.

- Ні, люба, все вийшло. Алістер зробив Несс пропозицію.

Я здивовано округлила очі.

- Отже, все вдалося? І коли вона це зробить? Захопить владу?

- Незабаром. Спочатку Алістер повинен публічно оголосити про статус Інесси.

- А що буде з Алісом? - обережно запитала я, переповнюючись сумнівами.

- Інесса не подобається тобі. Я знаю, - швидко переклала тему Ніна, наче й не почула мого запитання. - Але ти маєш знати, що вона добра за своєю суттю, просто багато чого пережила. От і стала... грубуватою. Вона йде на велику жертву заради всіх нас, усієї Феєрії!

- І чим вона жертвує? - невпевнено перепитала я, скривившись.

- Собою, зрозуміло. Дівчині довелося віддатися Алісу заради нашої мети і завоювати його довіру ... Немає нічого гіршого, ніж ділити ліжко з нелюбом.

- Ммм ... – промимрила я у відповідь, ледве приховуючи своє щире здивування.

Чомусь образ невинної Інеси зовсім не вкладався в моїй голові. Цікаво, Ніневія навмисно звеличує її чи справді вірить у те, що говорить? Ворожка продовжувала безтурботно помішувати каву, дурманливий аромат якої заповнив усю кухню.

- Як ви познайомилися з нею? - переваривши попереднє «одкровення» ворожки, запитала я.

- Лео привів її до мене. Це один із майстрів при дворі Алістера, головний механік Феєрії, винахідник, який зробив твій браслет. Гарний хлопець... Вона не знала, чи варто залишатися тут. Моя кришталева куля дала їй прозріння. Як і тобі. Вона залишилася, і, як виявилося, не дарма. Її доля – змінити Феєрію.

- І стати правителькою?

- Якщо це потрібно, щоб змінити країну на краще, то вона нею стане.

- Тобто карти їй цього не пророкували. То вона сама так вирішила, начебто побачивши це у кулі?

- Вона, як і ти, не вірить у випадковість і долю, а вірить, що все можна змінити. Потрібно лише захотіти і не сидіти склавши руки.

- То це вона допомагає вам, чи ви їй?

Ніневія не стала відповідати на моє запитання, вдавши, що не почула його, і відразу переключилася на Магду.

- Дитинко, розлий напій по чашках. Каву п'ють із маленьких чашок, правда? - запитала вона, м'яко усміхаючись.

- Так, - коротко відповіла я, зрозумівши, що ворожка неохоче відповідає на мої каверзні питання, але при цьому вміло контролює себе, не даючи мені шансу помітити в її поведінці якусь невідповідність.

Ніна сіла навпроти мене за стіл і мовчки чекала, коли Магда подасть каву. Маленькі філіжанки, тонко брязкаючи, опинилися на столі з густим чорним напоєм. Я зазирнула в ту, що стояла переді мною, і побачила своє відображення. Піднісши до губ майже невагому фарфорову чашечку, я зробила маленький ковток. Кава була міцна і дуже хороша. Добротна арабіка. Такого яскравого смаку кави я давно не відчувала, хоч я знатна кавоманка. Шкода, що не можна переносити предмети і речі з цього світу в мій… Я б із задоволенням взяла пару пакунків цієї приголомшливої, по-справжньому феєричної кави! Навіть не погребувала б тим, що створила її Інесса. До речі, про напої.

- Ніно, я виконала те, що ви мене просили… - почала здалеку я, натякаючи на заслужену нагороду.

- Ах, люба, звичайно! Тепер моя черга виконати угоду. Дочекаємось лише Інессу. Вона знайшла аналоги всіх інгредієнтів та з'явиться з хвилини на хвилину.

Дівчина і справді не змусила довго чекати, з'явившись з повітря прямо на кухні. Виглядала вона дуже задоволеною, посвіжілою і вся світилася від щастя. Одним словом, наречена... Тільки в чорному шкіряному комбінезоні замість вінчальної сукні. Цікаво, я теж так сяяла, коли Влад зробив мені пропозицію?

- Бачу, насолоджуєтеся моїм творінням, - відразу випалила вона без зайвих церемоній і привітань, швидко підсунувши табуретку до столика і сівши між мною і Ніною. Магда швидко подала третю чашку кави.

- Кава відмінна. А ти виглядаєш щасливою. Вітаю. Чи не передумала втілювати свій план? Може, просто правитимеш разом з Алісом, спрямовуючи його в потрібний бік? – тут же завела розмову я, на що дівчина лише пирхнула і зиркнула на мене своїми зеленими котячими очима.

- Аліс не стане ні з ким ділити владу добровільно. Але ми його змусимо, - самовдоволено відповіла вона і розпливлася в яхідній посмішці. – Завтра церемонія. Він на всю Феєрію оголосить про заручини зі мною і представить народу майбутню Королеву Великого Майстра.

– А коли весілля?

- А весілля не буде! - голосно зареготала вона, змусивши мене здригнутися. - Точніше, нареченого на ньому! У нас із Лео все готово. Ми оголосимо Аліса зрадником ще до урочистостей. А я стану справжньою страждальницею, якій довелося обирати між коханим-державним зрадником і народом Феєрії.