23.2

- І що ж? Він прийме таке рішення на підставі карт, що випали? - здивувалася я.

- Скоріше навпаки. Без схвалення карт він не прийме таке рішення, - пояснила ворожка. Вона встала з-за столу, взяла великі камінні сірники і почала запалювати свічки по всій кімнаті, паралельно спілкуючись із нами. Мабуть, вона готувалася приймати людей.

- Бачиш, Алістер довіряє цим картам, він їхній творець. І майже довіряє мені, – усміхнувшись, сказала Несс.

- Як ти сюди потрапила?

- Це довга історія, люба. Може, колись я тобі розповім. Скажу тільки, що на відміну від тебе, я не маю шляху назад. Я багато років тинялася простором варіантів у пошуках ідеального світу і знайшла Феєрію. Але вся ця краса виявилася прогнилою зсередини, хоч і боляче це усвідомлювати. Я могла б кататися, як сир у маслі, будучи вільним майстром тут, ще й наближеною до самого Великого Алістера, але я так не можу. Не можу, як інші мандрівники просто спостерігати, як живуть тут прості люди, і наживатися благами їхньої тяжкої праці. Я добре зрозуміла, як це, ще за життя. Я це вже прожила: коли одні отримують усе, а інші – жалюгідні крихти їхніх недоїдків. Я знаю, що цей світ може стати кращим. Але не з Алістером при владі.

- І тому хочеш вийти за нього заміж? А потім що? Заріжеш його уві сні своїм ножем?

- Такий спосіб заволодіння владою мені не вибачать феєрійці. Та й заміж для цього мені виходити не треба було б, якби все було так просто. Ці убогі сліпо вірять Алістерові і вважають його мало не богом - справедливим і добрим. Ідіоти! Вони не розуміють, що він диктатор, що він – корінь усіх їхніх бід! На щастя, так гадають не всі. Той самий механік, який виготовив твій браслет, допоможе підняти бунт. Разом ми скинемо Аліса, і я стану законною королевою Феєрії. Ніхто не посміє заперечити моє право на трон, якщо я стану йому дружиною.

Я мовчки слухала палкі промови Інесси, спостерігала за її жестами, мімікою, різкими рухами рук, і в голові вже визрівав свіженький психологічний портрет цієї молодої особи. Її артистизм вражав. Вона явно природжений оратор та лідер. Такі люди, як вона, вміють вести за собою, вміють вразити, переконати. Але я відзначила також її агресивну манеру вести бесіду. Ця дівчина аж надто хоче здаватися войовничою захисницею прав та свобод нещасних феєрійців. У неї однозначно є мета, але чи справді це захист простих людей? Сказати з упевненістю я поки що не могла.

Я лише зіставляла те, що я бачила на прийомі Ніневії, і слова цієї жінки. Поки все збігалося: я побачила тут багато безвільних жалюгідних особистостей, що сподіваються на долю. Щоправда, жоден із них не наважився звинувачувати у своїх бідах правителя країни. Може, просто боялися? Може, всі тут настільки не вірять у себе, настільки обожнюють свого Творця, що бояться навіть видати найменшу нотку невдоволення? У будь-якому випадку все це неважливо. Для мене це лише сон, зате реальне моє життя залежить від Ніни. І я маю зробити все, щоб отримати бажане.

- Гаразд, давайте якнайшвидше покінчимо з цим. Які карти покласти на дно колоди? - запитала я, перебираючи в голові звичні комбінації, що позначали весілля в найближчому майбутньому. Мені хотілося якнайшвидше все зробити. До того ж, я згоряла від цікавості, який же він, цей Великий Майстер.

- Ми не знаємо точно, як він спитає. Потрібно щось універсальне... - задумливо пробурмотіла Ніневія, сідаючи назад за свій стіл. Вона стала вдивлятися у свою магічну кулю, сподіваючись отримати чергове прозріння.

- Може, Десятка кубків із Верховним Жрецем? І додати Вісімку жезлів, яка завжди означає швидкоплинні зміни, щоб натякнути йому про необхідність швидкого ухвалення рішення? - запропонувала я.

- Що ж, хай так буде. Запам'ятай! На всі його питання діставай карти ті, що покаже колода. Головне, не чіпай нижні три! Вони чекатимуть потрібного питання - щодо Інесси та одруження з нею, - суворо пояснила Ніна і витягла потрібний триптих, розклавши карти на столі перед собою. Інесса і я підійшли до столу, розглядаючи карти, наче на них було написано план наших дій. Потім Ніна поклала потрібний триптих на низ і простягла мені колоду. Я кілька разів потренувалася з перетасовуванням - все виходило вправно. Інесса задоволено цокотіла нігтями по столу і схвально кивала.

Коли Магда, захекавшись, влетіла в кімнату з повідомленням про майбутній прийом, ми втрьох вже були готові і чекали на неї. Для мене підготували вбрання у феєрійському стилі, від якого я була не в захваті, але що вдієш? Племінниця Ніни мала виглядати відповідно. На мене напнули довгу багатошарову спідницю з незліченними оборками і квітчастий топ, що оголював плечі. З ним я ще ладна була миритися. Образ доповнив широкий обідок на волосся і багато найрізноманітніших прикрас. Я була схожа на щось середнє між циганкою, іспанською танцівницею та лялькою.

- Великий Майстер, чекає! - трохи відсапавшись випалила дівчинка, з цікавістю і захопленням розглядаючи мене у новому вбранні.

- Ця спідниця робить мене коротенькою, - невдоволено буркнула я.

- Нічого. Туфлі на підборах все виправлять, - ледве утримуючись від смішка, сказала Інесса і піднесла мені пару червоних «човників» на підборах, що взялися не зрозумій звідки. Я важко зітхнула і взула туфлі. У них справді я виглядала хоч і дивно, але краще.

- Час іти! - вимовила ворожка, прихопивши з собою невеликий мішечок зі зіллям, пахощами та камінням, які зібрала зі столу, а також колоду карт.

- Удачі вам! Дивись, не схиб там, Яро! Ти знаєш, що стоїть на кону, - видала прощальну напутність Інеса і розчинилася в повітрі, наче її й не було тут. Дивуватися було ніколи. Мене чекав Великий та Жахливий…