21. Подумавши - наважуйся, а наважившись - не думай

Я опинилася посеред осіннього, усипаного листям парку чи лісу. Я стояла посеред широкої стежки. Навколо було безліч кленів з яскравим жовто-гарячим і багряним різьбленим листям. Вся земля навколо була теж усіяна ним. Все було залито сонячним світлом і палало золотом.

Я дивилася на маленьку дівчинку перед собою і простягала до неї руки. Я відчувала вселенську ніжність і любов до неї ... Крихітка сиділа навпочіпки до мене спиною. Я бачила її акуратно сплетені «колоски» з темно-русявого волосся. Потім вона обернулася і глянула на мене, посміхнувшись. Я побачила її обличчя і відчула неймовірне щастя. Це точно було зі мною, я відчувала все настільки сильно, що навіть не було сумніву, що це відбувається. Почуття радості та безтурботності наповнювало кожну клітинку. Я бачила тільки свої простягнуті вперед руки і все навколо, але ніби не була в тілі, тільки спостерігала збоку. Я не керувала тим, що відбувається, я усвідомлювала і відчувала все, що бачила, але ніяк не впливала на ситуацію.

Видіння в ту ж мить різко зникло, і я знову опинилася посеред кімнати ворожки перед скляною кулею на її столі.

Те, що я щойно побачила, було не просто видінням. Я все відчувала, чула звуки, вдихала пахощі, я була там! Хіба відчуття можна підробити? Щось усередині говорило мені, що все це було насправді. Зі мною, але десь у майбутньому. Це була просто ілюзія.

- Що це щойно було? - запитала я у Ніневії.

- Я не знаю, люба, що ти бачила. Я не можу керувати цим артефактом, можу лише користуватися його магічною властивістю. Усі бачать різне. Може, майбутнє, може, минуле. Але це й було твоє прозріння. Те, що розплющить тобі очі на дійсність, - закивала ворожка, спокійно склавши долоні на животі. - Тепер вибір за тобою. Розплющ очі, Яро! Прокинься! І роби вибір.

Я хотіла ще щось запитати в неї, вже відкрила було рота, але все кудись провалилося, і я прокинулася, почувши різкий хлопок.

Це був Влад, який забіг у мій офіс і грюкнув дверима. Він був сам не свій, його очі горіли, волосся було скуйовджене.

Я різко прибрала ноги зі столу і випросталася, перебуваючи під враженням від раптового занурення в сон.

- Що ти хотів? - сказала я, скомкано намагаючись приховати залишки сну на обличчі.

- Мені щойно дзвонила ця твоя Альбіна.

– Що? Яка Альбіна? - промимрила я, намагаючись прийти до тями і розворушитися.

- Ну, та, що знімала тебе на приховану камеру.

Влад говорив швидко і був явно збуджений. У його голосі не чулося навіть нотки занепокоєння чи досади, як раніше. До мене нарешті дійшло, про що він.

- І? Що хотіла?

– Пропонувала ще один сюжет! Ти уявляєш?

- Чудово! Ми дамо спростування! - надихнулася я. - До речі, це Ритка постаралася, між іншим! Оце швидкість! – радісно видихнула я. Оце так подруга! Врятувала! Тепер усе налагодиться!

- Яке спростування!? Ти що! Цей репортаж викликав бурхливе обговорення серед глядачів на форумах каналу. У Юльки не замовкає телефон!

- Тобто, як? Що ти говориш? - нерозуміючи подивилася я на нього.

- Всі дзвонять дізнатися, чи це правда! І Юлька відповідає, що заради своєї коханої я ладен пожертвувати навіть своєю магічною силою, яку можу втратити після весілля! Почувши це, тут же поспішають записатися на всі види моїх послуг! Усі хочуть встигнути на ритуал від Владислава Чорного, доки я не втратив своєї сили! Розумієш?

- Не зовсім.

– Все вже розписано до червня! Навіть вихідні!! Клієнти згодні на подвійний тариф, аби потрапити до мене на сеанс! Славко, це просто щось!

Влад підбіг до мене і щосили стиснув мене в обіймах, почавши цілувати в щоки, лоб, губи. Я застигла від такого натиску, заплющивши очі від несподіваної хвилі з поцілунків, яку він обрушив на мене.

- Почекай. А потім що? Це все дурниця, не втратиш ти силу, не було ніякого духу... Ти скажеш, що передумав і весілля не буде?

- Ще як буде, Славко! Ще як буде!