Розділ 35. Спадкоємці Ордену

Перші тижні третього курсу минули у видимому спокої, який, утім, не обманював нікого з тих, хто знав правду, — Ярош продовжував офіційні заняття Крила Землі, приватні уроки з магістром Тихим ставали дедалі складнішими, тепер охоплюючи не лише стримування, а й обережне, контрольоване розгортання других і третіх стихій, які поступово прокидалися в ньому слідом за вогнем, кожне заняття перетворювалося на нову, дедалі складнішу вправу з балансування між силою й контролем.

— Твоя спорідненість до Повітря вже помітна, — зауважив магістр Тихий одного вечора, коли Ярош продемонстрував здатність відчувати найменші потоки повітря в кімнаті, навіть із заплющеними очима, вправа, яку старий магістр вигадав спеціально для перевірки нового прояву дару. — Швидше, ніж прогнозував навіть я. За такого темпу, юначе, до кінця року ти, можливо, досягнеш того, чого твоя мати не встигла досягти навіть за два повні роки навчання, а це, зважаючи на обставини, водночас і надзвичайна перевага, і додаткова небезпека, про яку не варто забувати.

Мила тим часом продовжувала розслідування зв'язків свого батька з Орденом Попелу, і новини, які вона приносила Ярошеві щотижня, ставали дедалі тривожнішими, кожна зустріч у бібліотеці починалася тепер з тривожного питання «що нового цього тижня», на яке рідко коли знаходилась втішна відповідь.

— Батько все ж погодився, — повідомила вона одного вечора з обличчям, спотвореним гнівом і болем водночас, сідаючи навпроти Яроша так важко, наче щойно пробігла довгу дистанцію. — Не прямо на шпигунство за тобою — на це, здається, забракло навіть його відчаю. Але він погодився передати Ордену дещо інше: список аристократичних родин, чиї фінансові труднощі роблять їх уразливими для подібної вербовки. Фактично, він допомагає Ашворту розширювати мережу впливу серед Дев'яти Домів, навіть якщо сам собі не хоче в цьому зізнаватися.

— Ти впевнена? — стривожено запитав Ярош.

— Знайшла чернетку листа в його кабінеті, — підтвердила Мила, і в її голосі забриніла гіркота зради, ретельно приховувана під зовнішньою стриманістю, яку вона намагалась зберегти навіть перед Ярошем. — Яроше, якщо Орден Попелу справді вербує збіднілих аристократів по всьому королівству, а не лише окремих зневірених магів, — це вже не таємне братство фанатиків. Це організована мережа, здатна впливати на політику самої ради Дев'яти Домів, мережа, що росте тихо, непомітно, використовуючи слабкості й борги тих, хто найменше здатен опиратися спокусі швидкого порятунку.

Ярош переказав цю новину Дорн, і та, вислухавши, надовго замовкла, обмірковуючи почуте з виразом дедалі глибшої тривоги, сидячи за своїм столом, пальці стиснуті в замок.

— Якщо Орден Попелу справді проникає в ряди аристократії, — сказала вона нарешті, — нам потрібно попередити не лише раду Академії, а й, можливо, саму корону. Але для цього нам знадобляться докази, а не лише чернетки листів і підозри стурбованої дочки, докази, здатні витримати найприскіпливішу перевірку скептично налаштованих придворних.

— А фон Ашери? — запитав Ярош. — Чи можуть вони бути причетні?

— Навряд, — заперечила Дорн. — Гортензій фон Ашер, попри всю свою пильність щодо тебе, все життя був найзапеклішим противником усього, пов'язаного з Ашвортом і його дослідженнями. Саме він наполіг на вигнанні Ашворта двадцять два роки тому. Малоймовірно, що його дім став би союзником людини, яку сам колись прирік на вигнання, — це суперечило б усій його життєвій філософії порядку й дисципліни.

— То хто ж тоді входить до Ордену? — задумливо запитав Ярош.

— Люди, зневірені в справедливості нинішнього порядку, — відповів магістр Тихий, який мовчки слухав розмову, сидячи в кутку кабінету. — Збіднілі аристократи, як батько Мили. Розчаровані маги, чиї амбіції не знайшли визнання в офіційних структурах Академії. Можливо, навіть дехто з простолюду, обіцяний могутністю, недосяжною за звичайних обставин. Ашворт, юначе, будує свою мережу не на спільній вірі в одну ідею, а на спільному невдоволенні тих, кого система залишила осторонь, — і саме тому його мережа так важко піддається знищенню звичайними методами: немає єдиної ідеології, яку можна було б спростувати, є лише розсіяне, різноманітне невдоволення, яке він майстерно об'єднує заради власної мети.

Слова магістра Тихого лягли важким тягарем на Ярошеві думки, і, лежачи тієї ночі без сну в своїй кімнаті гуртожитку, він думав про власне походження — про Нижній квартал, про батька-коваля, про роки, коли він сам почувався забутим системою, що цінувала кров і рід понад талант і завзяття, роки, коли він сам міг би легко піддатися спокусі, яку Ашворт пропонував тим, хто відчував себе обділеним.

Якби не Мала й Тоня, не Дорн і Тихий, — подумав він, — чи не міг би і я стати легкою здобиччю для когось на кшталт Ашворта, зневірений і готовий прийняти будь-яку пропозицію визнання?

Ця думка налякала його більше за будь-яку пряму погрозу з боку Ордену Попелу, і, засинаючи нарешті, Ярош дав собі мовчазну обіцянку: якщо він колись досягне справжньої могутності, то використає її не для помсти системі, яка колись зневажала його, а для того, щоб зробити цю систему справедливішою для тих, хто прийде після нього, для таких хлопців і дівчат, як він сам, які інакше могли б стати легкою здобиччю для тих, хто пропонує швидкі, спокусливі, але отруйні рішення.

* * *

Наступного дня Ярош поділився цими роздумами з Тонею, коли вони разом поверталися з заняття Крила Землі, крокуючи алеєю парку, вкритою першим осіннім листям.