29 розділ. Я можу звабити тебе за 3 секунди або Звабити чи не звабити? Ось у чому запитання

Нарешті ми всі дочекалися того самого, такого довгоочікуваного роздулу про звабити. Скорше всього новий розділ вийде теж завтра вечером) Знали б ви чого мені вартувало зробити таку активність саме зараз, коли життя усіма силами ніби не дає мені писати... Приємного читання, любі друзі) Ставте вподобайку та підписку, якщо вам подобається все це^^

   Не знаю, яка мара мене сі вчепилася в тім душі чи ще до того, як зайшла сюди, але я подумала тоді "Звабити?"

   І це слово весь час лунало в моїй голові. Воно ніяк не зникало, а навпаки ставало тільки ще сильнішим.

   Я така неймовірно-вродлива, тю, звісно, зваблю, звісно, вийде, а що слабо?!

   Походу температура знову... В голову вдарила.

   Я зійшла з розуму у той момент! Поспорила сама з собою, що мені точно вдасться це!

   Обрала свій найприємніший на запах гель для тіла і помилась так, неначе на операцію іду.

   Вийшовши дуже швидко, перше, що зробила – це вдягла той красивий та гарячий перламутровий халат на розпарене тіло. Рушником майже не користувалася, бо час би зайняв зайвий. Розпустила довгі коси, побризкала їх деякими засобами і вуаля, укладка тут як тут, неначе з салону! Ще знайшла туш для вій, але якось схаменулася та вже вирішила вийти без неї, скориставшись лише напівпрозорим рожевим блиском для губ.

- Кур'єр ще не приходив?  - питаю я та сама так виглядаю його, думаючи чи ще не пішов.

- Ні, поки що... Я вже зайду у ванну, доб-...?

   А-ха-ха-х! А як замовк одразу наш хлопчик!

   Попався! Ну всьо-о-о, казала ж, що вийде) По його виразі обличчя зрозуміло усе.

- Так, ну, зві-і-і-існо, ти можеш зайти у ванну тепер – посміхаючись, кажу я.

- Ти... Слухай... Я...

   Навіть пари слів не зміг зв'язати! О-о-о, так! Це точно перемога!

   Лука був дуже розгублений, збентежений, зніяковілий та просто не міг відвести очей від мене.

- Що таке, м? Чо так видивляєшся? - кажу я, роблячи таке обличчя, ніби все так, як завжди та повільно починаю ходити собі.

- Марта...

- Що?)

- Ем... Не холодно?

- Ні)

- На вулиці ще мінусова температура трохи, а в хаті не опалюється...

- І що?)

- Ти і так хвора і кашляєш часто, ну… Шо ти твориш?!! Щей мокра вся!

- Мене гріє моя впевненість та твій прилипший погляд, а-ха-х!

   Хотіла сказати гріє моя врода, але вже вирішила поскромнічати, ах, ну, добре.

- ...

- Ну, шось я не бачу, шоб ти у ту ванну заходив.

- ...

- Ну, шо ти мовчиш, невже настільки погано виглядаю?)

- ...

- Так! Якщо ти продовжиш мовчати - я зкину його прямо зараз!

   А чи було у мене щось під ним взагалі? Най буде інтрига для вас усіх, а-ха-х) Відчуваю потім, коли прийду до тями, то точно пошкодую про це, але зараз та-а-ак фіолетово!

...

   Я стою і просто не можу говорити! В перші хвилини взагалі не усвідомлював, що це все дійсно відбувається зі мною!

   Тільки заїкався весь час, але потім якось взяв себе в руки та почав говорити мов: "Ти ж хвора, а в хаті холодно! Вдягнися! Кашляєш!"

   Але не спрацювало!

   Що взагалі відбувається у голові в цієї дівчини?!? Напевно нікому не дано усвідомити цю важку істину навіть наполовину...

   Вона просто зводить з розуму мене! Нє, ну шо це такє-є-є?!

   Спершу: " Мені на тебе пофіг", "Ти просто друг", "мій раб-кухар", а тепер тупо вишла до мене розпарена з душа у цьому коротенькому гарячому та сексуальному халаті, як ні в чому не бувало!

   Може це сон?!

   Я божеволію зараз...

   Те, що робиться в моїй голові та думках в цей момент, краще не знати нікому на Землі...

   Коли вона повільно пройшла біля мене, з такою хитрою посмішкою, як у кота з "Аліси в країні див", я відчув її запах.

   Ах-х-х, цей запах! Вона пахла просто по-райськи свіжо. Я не можу ні з чим порівняти цей аромат. Від нього можна оп'яніти назавжди...

   Можливо, це щось схоже до лісових ягід та диких квітів, але навіть так я й близько не зміг передати реальність цього запаху.

   Хотілось підійти ближче. Нестерпно хотілось! Вона сама наривається.

   Чесне слово, якби зараз дунув навіть вітерець з відкритого віконьця, уся ця перламутрова краса в мить же спала б з неї, бо, здається, що тримається лише "на повітрі". Цей маленький поясок ледь справляється зі своєю роботою.

   Дівчина щось говорила, але я вже давно не чув її.

   Мені стало жарко. Вона ходила близько біля мене, наче займаючись якимись справами, але я також не звертав уваги на те, що робила Марта, самі розумієте чому...

- Так! Якщо ти продовжиш мовчати - я зкину його прямо зараз! - раптом сказала вона.

   От тільки після цієї фрази я почав знову чути її.

- Зкидай... Кхе-кхе-кхем, вірніше, що?!?

- О, ну, нарешті заговорив, а то все під німого косив! - відповіла дівчина, успішно зробивши вигляд, ніби не почула першого.

   Ех, а краще б я дійсно продовжив мовчати...

- Марта!

- Що?)

- Та ти.. Ти... Ти блін...

- А-ха-ха-х, ну, ти ще потечи тут візьми! Тільки спробуй, я потім прибирати не буду воду!

- В мене одне питання... Вірніше 800...

- Валяй - відповіла вона, продовжуючи повільно ходити повз мене та брати якісь речі в коридорі.

   Причому ходила настільки байдуже та легковажно і лише зрідка поглядала на мене, так, ніби не усвідомлювала у чому зараз ходить!

- Там... Ну... Розумієш…

   У мене було безліч питань, і, мабуть, у всіх вони були б на моєму місці, проте, перше, що я зміг видати це:

- Там щось є?

- Де?

- Ну-у-у... Під ним... Під цим халатом в тебе щось є?

- Абсолютно нічого, друже)))

   Ах-х-х-х-х-х, та так ще нестерпніше тепер!

   Вітер, де ти, коли ти так потрібен в цім світі?! Вікно ж відкрите! Давай, вона точно не проти, сама ж напрошується! Ну ти бачиш?!