28 розділ. Її несподіваний образ

   Тобі боляче буде, я знаю, але це все заради твого ж блага. Потім зрозумієш мене.

   Як би там не було, ким би він не виявився для мене, ці почуття мають зникнути у ньому, бо лише заважатимуть йому.

   Я й не зчулась коли він вийшов з квартири, нічого не сказавши та не попрощавшись.

   Ну, звісно, може ображений на мене став. Довго він тут не протягне. Якщо так, то не пройде перевірку.

   Він точно не буде тим самим, якщо так легко здасться.

   Самій досі складно повірити, що сон збувається... Але, дідько, цей зеленоокий підходить по всім ознакам! Проте, це може поки що, я могла й схибити.

   Від цих усіх думок чи від чогось ще у мене заболіла голова.

   Пішла та випила ліки. На деяку мить увійшла в його кімнату.

   Постійно переслідують думки, що я щось забула. Забула забрати щось зайве з його кімнати та все ніяк не можу зрозуміти що! Буде трохи незручно, якщо десь тут валяються мої особисті речі. Хоча-а-а, він все одно бачив тоді мій ліфчик на ламінаті.

   А-ха-х, цікаво, про що подумав у той момент?

   Я походила по всій великій кімнаті.

   Валізу він ще поки не розбирав від своїх лахів.

   Вийшла, але на серці було якось не спокійно і це нервувало мене! Пішла заїсти стрес чізкейком)

   І все таки Лука дивний... Здається не людиною і точно не хлопцем, тому що не битовий інвалід! Чую скоро собі знайде дівку, такі в наш час нарозхват просто. Та й не тільки в наш час, бо чоловіків, які тільки те й робили, що днями лежали на дивані перед теликом і ніц не помагали по хаті - існувало дофіга і трошки завжди.

   Через деякі "щасливі" обставини в своєму житті, я пообіцяла собі, що ніколи не дозволю ніякому непотребу зіпсувати мені подружнє життя.

   Я реаліст. Можливо трохи песиміст. На хлопців із неймовірно милим личком, як у Луки, не ведусь.

   Зовнішність - для мене взагалі не показник.

   Мені важливо знати абсолютно все про ту людину, від а до я, щоб проаналізувати життя, моральні принципи та характер свого майбутнього обранця, якого всеойоз я не обрала ніколи.

   Будь-хто може здаватися найідеальнішим до весілля, а після - рідкісна мразота.

   Від слова "стосунки" у мене не виникають милі та райдужні асоціації з обіймами та поцілунками. Ні! Все, що у мене виникає – це думка про те, яким дірьмовим буде шлюбне життя; яким жахливим покидьком виявиться обранець; бити буде чи просто кине з дитиною на руцях та в животі; також битовим інвалідом буде, сто відсотків мені на важку долю.

   І ще багато, про що я думаю таке, але якщо перечислити зараз усе, ви знудьгуєте тут.

   Я здаюсь багатьом безстрашною... Проте, у мене є страх - вибрати не того, як зробив дехто. Тому я краще буду одною, ніж страждати потім від такої рокової помилки.

   Хтось скаже, що можна розірвати шлюб завжди, але в більшості випадків розведена жінка може обирати тільки серез ще гірших кандидатів!

   Тому, щоб не жити ні з чим після такого, я хочу неможливого, напевно…

   Хочу вийти заміж так, щоб це одразу був мій, а не лівий.

   Якщо не вийде знайти того, у кому я буду настільки впевнена, то, нічого, я завжди готова залишитися одна.

   Самотність не лякає мене.

   Погодьтесь, прогодувати себе одну набагато легше, ніж одній пахати на дітей, якщо мужлан тебе кине.

   Я розумію, що існують хороші чоловіки, але вони точно не в моєму місті та оточенні, бо мені ніколи не щастить попасти на таких.

   Вибачайте, а я попереджала, що у свої 18 років мислю так, неначе вже 30 і я пережила багато поганих стосунків, але на диво - це насправді зовсім не так.

...

   Я йшов пішки, користуючись Гугл мапою.

   Як виявилось, те місце, куди відправила мене вона, було майже в центрі міста. Там дійсно було багато кущів, деякі з яких розцвіли дрібними білими квіточками.

   Я оглянувся по сторонам. Людей було мало. Зараз лише початок весни, тому темніє дуже швидко. Тільки 18:00, але вже видно місяць та зорі.

   Обрав той кущ, на який найбільше всього світив вуличний ліхтар, щоб легше можна було знайти. Поставив пакет із пляшками у нього всередину та прив'язав до гілочки зверху її блакитну стрічку.

   Вона, ніби перебуваючи, що я щойно закінчив, написала мені в телеграм:

"Якщо закінчив, то скинь уже їм точний адрес, але сам не забудь забратися звідти"

   Я відповів "окей)".

   Вийшовши звідти, побачив якісь дивні вулиці, на яких стояло аж три аптеки підряд... Серйозно ось так під лінійку вони стоять одна біля одної. Дивина, ніколи такого не бачив. Оце там конкуренція цін напевно.

   Ледь не забувся їм написати через побачене.

   Кинув адрес та почав трохи швидше повертатися назад.

...

   Уже стемніло ще більше, так, неначе зараз глибока ніч, але на годиннику 19:00.

   Її під'їзд трохи погано освітлюється, через що я ледве зміг знайти його, бо ще не звик до місцевості.

   Відкривши двері ключем, я увійшов і побачив таку картину: Марта пройшла повз мене, голосно розмовляючи по телефоні, через що точно не помітила мене.

- Ні, він тільки недавно заселився - сказала вона, вже стоячи на кухні.

   Я почав роззуватися при вході.

- Ой, ну та, а що може піти не так? А-ха-х, не сміши мене, Уся, кого там боятися?

   Вона говорила про мене чи мені здалося?

- Ні, звісно, я сприймаю його просто, як друга!

   Пф-ф-ф, ну, звичайно...

- Ой, так, недавно зготував дещо солоденьке) Добре, фотку потім скину... Ой, та, припини, знову кажу, що все буде добре! Що? А, ну, то, що що я його знаю лише три дні! Подумаєш... Пфф, та все окей. Ой-й-й, а яка тобі різниця, як він сі виглядає? Ну, звичайно, як усі. Так, він звичайний... Не бачу сенсу довго описувати його зовнішність... Угу... Припини! Ох, ну, добре! У нього такі зелені очі... М-м-м, яскравіші за будь-яку траву, яка виблискує на сонці!