26 розділ. Бультон або Вона захистила

   Вибачте за затримку, у мене скоро сесії... Тому кілька тижнів буде так, але потім знову майже кожен день будуть надходити нові розділи, як раніше

- ...І так завжди, всі йдуть щасливі від мене з вирішеним життям, а мої сили безслідно згасають, як у ліхтарика з застарілими батарейками.

- Я знайду для тебе нові батарейки.

   Так, як би банально це не звучало, а я все одно вирішив сказати це.

   Вона дивно всміхнулась.

- Знаєш, чому я заговорила про цей сон?

- Чому?

- Я думаю, що... Окей, не важливо.

- В сенсі?! Почека-а-ай, ти на щось натякаєш?

- Так, на те, що якщо ти зараз же не підеш на кухню і не приготуєш щось солоденьке, мені стане гірше)

- По-перше, поки ти хворієш тобі його не можна.

- Хей ти не-…

- По-друге, ти змінила тему! Ти на щось натякаєш?! Чи підозрюєш, що вже знайшла "його"?

- Нічого я не підозрюю! А ти пішов на кухню, бо саме тому я тобі дозволила тут жити без плати комуналки!

- Що за... Е, ні! Я якраз хотів з тобою обговорити умови мого проживання, а ти тоді відцвірінькалась від цього! Я хотів сказати, що платитиму теж за комуналку!

- Не будеш, тобі ж потрібні гроші миттєво для чогось збирати!

- "Для чогось"? Не бачиш для чого?

- Ні, ну бо ж ще хвора і казала тобі, що через раз можу бачити зараз все або не все, чи нічого взагалі. А яка причина? На що збираєш? 

- Ну...

   Не хотів я говорити. Все одно вона рано чи пізно дізнається, тож... Хай.

- Не хочеш говорити?

- Угу.

- Сядь сюди - сказала вона, показуючи пальцем на край ліжка.

   Я сів туди, навпроти неї.

- Ось, це одна з тих причин, через які мене всі кидали...

- Яка?!

- Одна незламна закономірність: чим більше людина перебуває поруч зі мною, тим більше з часом я дізнаюсь про всі її скелети в шафі. Тоді, коли ти, наприклад, не був готовий відкритися мені та не хотів, а це все одно сталося без твоєї згоди... Відкриття секретів - це ж не те, що легко розказується будь-якій першозустрічній людині! А я дізнаюсь про когось скільки у нього було любовних інтрижок і так далі, в кращому випадку після кількох тижнів знайомства, в гіршому - вже на 1-5 день. Роблю вигляд, що не знаю, якщо той секрет не потребує моєї допомоги, проте, все одно рано чи пізно стане ясно, що я знаю це і тоді...

- Люди лякаються твоїх можливостей та йдуть?

- Так... З одної сторони це добре, бо ті, хто хотіли дружити зі мною лише через мій дар – були усунуті, а з іншої – люди, які реально мали хороші наміри, щодо мене, теж зникали безслідно з мого життя.

   Вона похнюпилась та стала ще сумнішою. Підвелась спиною з ліжка, все ще тримаючи під одіялом ноги. Дивилась на мене таким поглядом, неначе сама хотіла зізнатись у чомусь.

   Поки я сидів навпроти неї, то побачив, коли підвелась, що щоки вже не настільки червоні. Значить ліки допомогли. Температура спадає.

-  Тому ти теж... Ти не станеш виключенням, тільки-но я побачу, на що ти збираєш гроші і так далі, тобі одразу захочеться піти.

- Окей, скажи, що ти зараз знаєш про мене?

- Я... Нічого? Стоп...

- Що?

   Я побачив на її обличчі таке здивування, ніби вона відкрила якийсь сенсаційний феномен.

- Як?! Як це сталося?! Невже причина лише в температурі?! Але перший день я ще була здорова! Але тоді ми бачились лише кілька годин... Ага, так, потім... Потім день не бачились, потім я прийшла в коледж мокра від озера і тоді все почалось, але...

- Що таке? Щось сталося серйозне? - питаю я, коли вона все це тихенько бурмотіла собі під ніс, дивлячись вниз на одіяло.

- Ні, почекай... "І він буде єдиним тим, хто сокритим лишеться для тебе".

- Ти знову почала віршики з того сну згадувати? Чи натякаєш таки?!

- Ні! Короче, це просто через температуру і все! Це єдине пояснення!

- Невже ти не знаєш нічого про моє особисте життя?

- Ні, тому що-…

- Але ж Сашкове ти побачила одразу та дала йому кликуху "бабник". І, нагадую, ти тоді теж була хвора! А я тоді був з тобою в машині разом із ним.

- Ох, послухай, ти перебив мене, я хотіла продовжити: суть в тому, що я бачу не все про людину, а лише її проблеми. Ферштейн?! Лише те, що стосується проблем чи поганих вчинків, які можуть викликати проблеми тій людині чи комусь іншому!

- А-а-а...

- Та-а-ак!

   Ну нарешті пояснила за свій дар!

- Тобто його ти побачила, а моє – ні, тому що-…

- Тому що в тебе або не було особистого життя, або усі твої стосунки тривали та закінчились добре. От чому я їх не бачу. Тому в цьому нема нічого дивного.

- Ти дійсно думаєш, що в мене могло не бути особистого життя? – посміхаючись, запитую я.

   Вона уважно подивилась на моє обличчя.

- Ну, з таким-то личком – ні, в тебе вони точно могли бути)

- Ам... Не знаю, як на це реагувати, а-ха-х…

- Якщо пробиваєшся на компліменти, то не дочекаєшся, я лише натяк по факту дала, все, кінець.

- Що? А-ха-х, ти вважаєш моє лице-…

- Ідеально підходящим для кухні! Давай, покрасуйся ним там! Йди! Бо твого борща вже майже нема...

- Що?! Коли ти встигла?!

- Альо, ти спав пів дня! А в мене різко апетит прокинувся за довгий час.

- Ехех, окей йду.

- От і йди!

   Вона точно щось знає або принаймні здогадується!

   Я – "той самий?! Хоча, ні, бути не може цього... Вона просто жартує! Я ж "не бачу" її проблем. Хіба що, можна зарахувати ті два рази, коли у мене було погане передчуття щодо неї і справдилося, але будь-хто назве це просто інтуіцією!

   Я пішов на кухню.

   Це все ніяк не виходило мені з голови...

   Виходить вона прикинулась? Прикинулась такою "вітренною" і насправді свідомо прийняла рішення, щоб ми жили разом?

   Ох-х-х, собака! Це не дає мені спокою, але точно знаю, що ця хитрюжка ніц мені не розкаже та не пояснить!