24 розділ. Переїжджай до мене!

- Ні, не смій! Поцілуєш - ти труп! - злякано кажу я, коли бачу його над своїм тілом у ліжку.

   Він стиснув мої руки вище голови так, що я не могла й поворухнутись. Почав нахилятися до мого обличчя своїм.

- Ні! - кричу я, закривши очі - Тобі не жити, якщо ти посмієш! Ліван!

   Тоді він просто кусає мене зі всієї дурі в щоку, наче якийсь скажений пес.

   Я кричу на всю квартиру від болю та просинаюсь.

   Цей дурнуватий сон переслідує мене уже три дні! Чому?! Ну просто чому? Благо мої сни не настільки віщі, як видіння, тому я точно можу бути спокійною, що він не стане правдою. Але все одно не спокійно...

   Цей же сон приснився мені, коли я тоді встала і побачила його на кухні.

   Абсолютно всі протилежної статі з тих, хто хотів бути зі мною, разів сто, якщо не триста, питали в мене чому я так цураюсь тих відносин. Якби вони знали, що я пережила та, що бачу кожен день, то зрозуміли б мене. Проте, ніколи не бачу сенсу говорити їм істинну причину, бо вони все одно будуть стояти на своєму.

   Не люблю таких наполегливих, а от він... Лука прийняв хитру та водночас таку мудру тактику "Не будь наполегливим, але продовжуй бути поруч". І це до дідька так працює!

   Проте, зараз він вже став трохи наполегливим, але все таки в міру.

   Ні для кого не секрет, що у мене є броня, яку вдавалося пробити далеко небагатьом. Це броня недовіри. Я не довіряю тепер нікому, ні в дружньому, ні в любовному плані та розчарована майже в усіх людях.

   Скільки вже було таке, що тим кому я зробила найбільше добро, ледь не до повного фізичного знесилення, потім найбільше всього підставляли мене. Таша - прямий доказ.

   Люди не вміють цінувати добро та безкорисливі вчинки! Просто не вміють та не хочуть вміти! Інколи мені навіть хочеться плакати, коли усвідомолюю наскільки холодні, черстві та жорстокі існують люди на нашій Землі...

   Я не вірю, що він не такий, як усі! Просто, поки що не показав себе у всій красі. Або навіть якщо зараз він дійсно такий добрий, як ангел - це ненадовго. Звідки знати, що через роки він не сп'ється, наприклад, і не почне бити свою жінку? Таких гарантій нуль! Нуль без палки!

   Можливо ви б сказали у мене параноя. Але я за свої 18 років пережила більше, ніж деякі за свої 30. Тому, повірте, моя параноя вже не раз рятувала мене від усіляких покидьків.

***  

- Обіцяєш?

- Обіцяю, не розізлюсь! - рішуче відповів я, відпустивши її плечі.

- Це смішно... Хех... Можливо ти будеш сміятись, а не злитись...

- Та кажи вже!

- Добре! Я бачила минуле цього банку, яке тісно переплелося з теперішнім у мене. Тоді у мене явно була температура під 39. Короче, суть в тому, що раніше цей банк провертав брудні справи, після яких помирало не мало людей. Там працювали кримінали серед охоронців і не тільки.

- І якраз одні з таких тоді схопили мене?

- Так, але не зовсім...

- Тобто?

- Ти не здогадуєшся?

- Та наче починаю, але ти...

- На даний момент, зараз, прямо зараз, там безпечно.

- Абсолютно?

- Так.

- А тоді, коли ми були там, то було як тоді? Найбезпечніше на світі?! Ти так всього боялась тоді! Почекай чи ти-

- Та-а-ак! Я побачила небезпечне минуле, яке було виставлене мені, як теперішнє цього закладу!

- Стоп, що блін?! Тобто це виходить - сказав я, відійшовши від її ліжка трохи подалі в роздумах та спогадах - Нам не було від чого втікати?!

- Так... - тихо відповіла вона, знову опустивши очі додолу.

- Але як ти тоді поясниш момент, коли директор наче непряму погрозу тобі кинув, сказавши "Зараз сюди прийде дехто, після кого ти точно не зможеш відмовитись". До того ж як, в кінці кінців, ти поясниш те, що коли ми вже добігали до лісу, всі вікна на першому поверсі хмарочоса трісли?! Просто нещасний випадок?

- Точно! Включи новини!

- Що?

- Включи по телефоні в себе, бо мій телевізор не працює.

- У мене закінчився інтернет.

- Ой, люди, дай сюди свій телефон!

   Вона ледь не вирвала його у мене з рук та набрала пароль від свого домашнього вай фаю.

   А я просто стояв та з шоком дивився на неї, після всього, що дівчина розказала.

- Так, ні, це не те. І це ні. Ось, хай ТСН. Дивись Лука! Сідай.

   Я сів біля неї на ліжко. Вона тримала мій телефон так, щоб ми двоє бачили екран.

- У сьогоднішніх новинах ТСН: у єдиному хмарочосі на Тернопільщині стався нещасний випадок, як запевняє сам директор підприємства. (Переміщають кадр з ведучої у студії на директора в інтерв'ю біля самої будівлі) Причини виникнення перших тріщин поки що не встановлені, але ми підозрюємо, що діло в порушеннях правил роботи при будівництві хмарочоса. (Далі знову чуємо голос ведучої і показують ті всі скляні уламки, які всюди валяються на першому поверсі та на дворі, багато де вони в крові) Є постраждалі, але на щастя всі живі. Компанія виплатить їм усім компенсацію у розмірі - раптом все перервалось, коли Марта вимкнула новини та повернула мені мій телефон.

- Ось, бачиш, просто нещасний випадок.

- Окей, це зрозуміло, проте-

- А його погроза, то я вже не знаю що, але ми не правильно його зрозуміли, вірніше я.

- Охоронці дійсно виглядали, як кримінали.

- Я здивована, що ти ніби намагаєшся виправдати мене, а не кричиш зараз, ну, слухай, раніше це все було правдою. Проте, зараз у них новий директор, який хоче змінити майбутнє кампанії. Щоб не було тих таємних справ по бізнесу, через які вмирали люди. Цим займався попередній директор - його батько. Син же хоче виправити все. Але поки що у нього нічого не вдається і через те, що він відмовився від методів батька по веденню бізнеса, його кампанія почала повільно зкочуватись та йти вниз. Скоро зарплату доведеться трохи урізати працівникам. До того ж зараз не малі гроші підуть, щоб відновити перший поверх усіма тими вікнами з особливим дорогим склом у них. Та й компенсацію виплачувати... Бідний, шкода його! Він один з небагатьох, хто дійсно хоче підняти свій бізнес чесним шляхом, але конкуренти зараз масово вставляють йому палки в колеса.