13 розділ. Я не людина...

   Христос Воскрес! Забула в попередній главі сказати, що мене може тривалий час не бути через те, що святкувала день народження) Але вже повернулась. 

(цей розділ міг вийти трохи затягнутим, але дуже скоро буде той, в якому вона розкаже більше про свою надздібність, а також... Дехто таки заведе її додому та залишиться там, щоб подбати про неї. У ті дні станеться багато спокусливих речей)))

Кілька годин тому:

- Блакитна?                                

- А? Що?

- Давай, збирайся, ми вже виїждаємо.

- Добре, - спокійно відповіла вона - Допоможеш мені до нього дійти?

- Хочеш, щоб я ще й сам тебе завів у таку сумнівну ситуацію?

- А чом ні?

- Я їду з вами!

- Що?! О, ні, це вже зайве, Лука!

- Та ти зараз сама не в собі! Взагалі не розумієш, що робиш і кажеш! Було б максимально не правильним рішенням залишити тебе з ним одну.

- Я...

- Відмовки не приймаються.

- Добре, їдь вже з нами, якщо тобі немає на що витратити залишок цього дня! - сказала вона, трохи насупивши брови.

- От і добре, що всі за, - відповів він, посміхнувшись.

   Хлопець встав з парти і, перейшовши на той бік, де сиділа дівчина, допоміг їй підвестися. Після чого вони знову почали йти разом, поки він притримував її за плечі.

   Вона наче забула про свої семінари. Лука вирішив їй не згадувати, щоб скоріше відправити додому.

- О, і точно, Саш, можеш, будь ласка, мої мокрі речі занести в машину? Ніхто з нас двох зараз не може - раптом сонливо сказала Марта, коли вони уже дійшли до дверей аудиторії.

- "Саш"? -здивовано перепитав він.

   Одногрупники просто дивились на це все як на кіно. Хтось навіть вийняй щось із пакета і почав їсти споглядаючи за цим дійством. Інна почала шепотом запевняти всіх, що скоро їхня одногрупниця точно буде мати відносини. Вони тихо посміялись.

- Ну, так, Саш, віднеси, тобі ж не важко, в першу чергу це тобі потрібно, а не мені - сказала вона, якось хитро посміхнувшись.

   Така зухвалість дуже здивувала його, а її зеленоокому захотілось посміятись, знаючи про що вона. 

- Мені потрібно?! - тихо буркнув він, так що майже ніхто не почув і просто пішов до її парти за речима.

- Я бачу ти його скоро своїм рабом зробиш - жартуючи, сказав Лука.

- А-ха-х, і тебе - хіхікнувши відповіла вона, коли вони уже зупинились і чекали банкіра біля виходу.

- Пф-ф-ф, ага, кого-кого, а мене тобі точно не вдасться так легко підкорити.

   Поки вони розмовляли їх обличчя та очі були дуже близько один до одного тому, що, стоячи, він досі притримував її. Цього разу вона чомусь зовсім не ніяковіла від такого близького зорового контакту.

"Не знаю чи жартує вона про те, що так поводиться під час температури, проте явно стає ще більш упевненішою в собі під її дією" - подумав він, роздивляючись зблизька її різноманітний колір очей.

- Що-що-що? Не зможу підкорити? Ти ледь не нести щойно почав мене, одразу після того як я сказала допомогти мені навіть без "будь ласка", а-ха-х! 

- Це інше, тобі зараз погано, тому допомагаю, якби ти була здорова мені було б все одно на будь-які твої прохання!

- Ех - жартівливо зітхнувши сказала вона - Всі хлопці такі передбачливі, ваші оманливі слова не завжди стають оманливими.

- Що? Це ти про що зараз?

- Та так, нічого - якось незрозуміло і загадково відповіла дівчина. - О-о-о, нарешті прийшов!

- Все, йдемо - тихо сказав Олександр, тримаючи в одній руці її пакет, а в іншій її – мокрющу куртку.

- І щоб поставив у багажник)

- Ой, ну, звісно, моя королева! - з сарказмом відповів він.

   Вона посміялась, Лука трохи теж, після чого чоловік відкрив цим двом двері. Вони вийшли.

- Як думаєш, яка імовірність того, що хтось із них в неї дійсно закохався? - запитала Соня в Інни.

- Я думаю вони двоє можуть, тільки у Луки це зараз, а в іншого це буде шлях від ненависті до любові а-ха-х!

- Пхех, можливо, але...

- Що але?

- Мені здається вона...

- Вона просто грається з ними обома - втрутилася в діалог Таша - Шкода Луку.

- Що? - відповіла Інна - Навіть якщо й так, вона це не навмисне, а через температуру, чи ти забула, як одного разу за нею в клас приперлися якісь аж три, чи скільки там хлопців, коли у неї була температура?

- Ну так, проте…

- Та вона їх рознесла, просто рознесла! Можна сказати попустила самооцінку всім трьом, а-ха-х, але особисто мені їх не шкода, бо всі вони були якимись зазвіздженими і надто самовпевненими, що аж усіх бісили з першого момента своєї появи в класі.

- О-о-о, так, вони дійсно були нестерпні, пам'ятаю слухи потім пішли, що одному з них вона ще дала ляпаса, за що правда невідомо, і Марта сама не хотіла говорити, що потім було, коли вони троє забрали її, але більше вона їх не бачила і вони її - відповіла Таша.

...

Поки вони йшли по сходах та шкільних коридорах всі часто зглядалися на них.

- О, що, Марта, знову збираєш собі гаремчик? - смішливо запитала якась дівчина в коридорі.

- Та життя походу мені збирає, а-ха-х!

- Слухай, поки ти тут поможеш мені?

Тільки-но вона сказала це, їм одразу загородили дорогу 20 підлітків кажучи: "і мені, мені будь ласка!"

- Що? Що їм тре?! - здивовано спитав банкір.

- Нічого, Марта, ми їх якось розженем зараз - тихо прошепотів Лука їй на вухо.

- Та ні, не тре, їх мало, вони для мене всі, як на один зуб.

- Серйозно, мало? Що ж тоді для тебе багато?

- Коли їх 50...

- Досить уже шептатися, у мене дійсно терміново! - сказав один хлопець, вриваючись на перед через 20 людей.

Лука тут же помітив, як дівчина почала пильно роздивлятися його і сказала:

- Номер 305, під'їзд 5, вулиця Проїзна 5-а.

- Ой, почекай я запишу, повтори ще раз!