10 розділ. Хочу, щоб ці почуття зникли...

- Ей, ти як?! - схвильовано перепитав він, коли відчув її теплу голову на своєму плечі.

   Відповіді не послідувало. Натомість, хлопець відчув, як вона почала повільно з'їзджати з його плеча усім тілом вниз.

   Він одразу схопив її за плече і притримав. Дівчина залишилась головою на його плечі, спираючись щокою. Хлопець уважно вдивлявся в її обличчя. Очі Марти були заплющеними. Вираз обличчя був спокійний та розлаблений.

   Кілька секунд Лука вагався і не знав, що робити. Але після короткого часу поставив іншу вільну руку, якою він не притримував її за плече, їй на талію. Ймовірно для того, щоб підняти дівчину на руки.

   Раптом він здригнувся і від неочікуваності хутко забрав руку від її талії, коли відчув, як хтось зі всієї сили плеснув його своєї лодонею по пальцях.

-А?!? – тільки видав від несподіванки він і тут же глянув на її обличчя.

- Я, здається, не дозволяла себе лапати. - тихо і спокійно, але водночас злісно сказала вона, все ще із залющеними очима.

- Йоп, ти злякала мене! Я думав ти вже втратила свідомість!

- І не надійся! - сказала вона вже трохи голосніше і відкрила очі.

- Я і не хотів цього! Так кажеш, ніби я тільки і чекаю такого... Як би там не було, але тепер ти точно не можеш заявляти, що не почуваєшся погано!

- Ага, так, подумаєш, всього лише трошки ослабла, це дрібниці.

- Вау... Просто, вау! - з сарказмом відповів він - До гробу будеш це торочити?!

- Можливо, а-ха-х! - трохи хіхікнувши сказала вона і почала намагатись підвестися.

- Може понести тебе? Варіант з таксі ще досі в силі…

- Ні! Не треба мене нести!

- Та ти ж ходити не можеш!

   Він відчув, як вона своїми пальцями міцно стиснула його руку, на яку опиралась, і, відштовшуючись від неї, почала повільно піднімати голову.

   Підвелась.

- Як бачиш - можу!

- Ти трохи похитуєшся...  Ай, короче! - сказав хлопець, взявши у неї з руки пакет.

- Стоп! Що ти...

- Я понесу його... І... Ось так, тримайся...

   Лука поставив свою руку їй ззаді на плечі і трохи обійняв, обхопивши, а в іншій тримав пакет.

- Давай хоча б так дійдемо до аудиторії.

- Добре... - тихо сказала вона.

   Хлопець відчував, як її тіло тремтіло, коли торкався її плечей.

- Тебе напевно морозить?

- Трохи...

- У тебе сто відсотків уже температура є! І не намагайся заперечувати!

- Не буду...

- Я кажу серйозно, ти... Ого, таки визнала? - сказав він, здивовано глянувши на неї.

   Вона кивнула і важко зітхнула. Вони йшли повільно.

- Лука?

- Що?

- Я не можу піти, розумієш, справ у мене в коледжі було й так багато... А тут ще цей Сашко приперся!

- Сашко? Ти це про кого?

- Ну-у-у, ти знаєш хто, ти точно бачив його сьогодні - тихо сказала вона, злегка посміхнувшись йому.

- О, ні... Тільки не кажи мені, що цей той, про кого я думаю!

- Так, це наш новий вчитель - банкір.

- І ти хочеш залишитись через нього?! Серйозно?! Він того не вартий! Чуєш? Він не вартий твоїх зусиль!

- А я бачу ти його не взлюбив, а-ха-х!

- Та не в тому діло! На його місці міг бути хто завгодно, але ти не маєш жертвувати своїм здоров'ям через таких егоїстичних та корисливих людей, як він! Та й взагалі, ти не маєш жертвувати ні через когось іншого, тобі погано, дівчинко, просто заспокійся і дозволь мені відвести тебе додому, будь ласка!

- Ой, це все, звісно, дуже мило, але, хлопчику-у-у, я маю йти в банк, - сказала вона якимось веселим тоном.

- В банк? З ним? Для чого?!

- Я "побачила", що йому потрібна моя допомога, а я не можу сказати людям "ні"... Так, ненавиджу себе за це, але не можу.

- То я замість тебе скажу йому "ні", прямо в його егоцентричну пику і хай відчепиться від тебе!

- О-хо-хо-х, притримай коней, Лука, ти не розумієш…

- Чого не розумію?! Його просто треба послати і все! Чи тобі самій так сильно хочеться допомогти йому?

- Мені то зараз хочеться і колеться водночас, але послухай, ти не розумієш і не знаєш всіх обставин, його директор винен, а не він.

- Та невже? І що директор вимагав би у нього забрати тебе кудись?

- Уяви собі, так.

- Якщо ти дійсно, на повному серйозі, плануєш відсидіти у такому стані 5 пар, здати усі семінари, та ще й потім поїхати із не знайомим хлопцем, який до речі набагато старший за тебе, у банк, то ти просто божевільна!

- Вай, дякую, нарешті ти це помітив!

- Вибач, я не -

- Та все добре, ти вже 45 людина, яка мені це каже, а-ха-х!

- А ти рахуєш?

- Так, у мене дуже хороша пам'ять, воно якось само запам'ятовується мені, так от, - сказала вона, коли вони уже піднялися на їхній п'ятий поверх - Давай зараз зайдемо у клас, як ні в чому не бувало, і просто сядемо за парту, не привертаючи уваги.

- Ну знаєш, я чомусь думаю всі помітять, що я притримую тебе та допомагаю йти...

- Та то пусте)

- Ага, так, звісно, не таке видовище, як коли ти вся мокра прийшла, але теж зійде - сказав він з сарказмом.

- А-ха-ха-х, так!

- Буквально кілька секунд назад така вся нервова була... А тепер, бачу, в когось настрій піднявся?

- Можливо, це тому що мені погано.

- В сенсі?

- А я тобі не говорила? Не знаю з чим це пов'язано, але коли у мене температура, я стаю весела.

- А... І завжди так?

- Завжди. Деяким може навіть здатись, що я п'яна, бо починаю сміятися частіше і так далі, але то фігня, вишенькою на торті є те, що коли у мене температура 38 із чимось, наприклад 38.5 або ще вище, то я починаю... - вона чомусь замолчала.

- То починаєш що?

- Кхе-кхе-кхем - знову закашляла вона - Не важливо.

- Я так бачу це твоє улюблене слово "Не важливо".

- А-ха-х, так! На щастя, ти не живеш зі мною і ніколи не будеш, щоб дізнатись, що я роблю і якою стаю при такій температурі)