8 розділ

   З наступної глави почнеться багато романтичних моментів, які поступово будуть наростати, як сніжний ком) А також багато цікавого ще попереду, приємного читання!

Щиро вдячна всім моїм новим підписникам, дякую, що ви зі мною ^^

   "Якого дідька цей намалювався тут?! І так каже "сподіваюсь не втечеш"! Тьфу, він ставиться до неї так само, як одногрупники! Йому байдуже на її самопочуття, важливо тільки, щоб зробила для нього те, що йому потрібно! Егоїст." - роздратовано подумав Лука - Та їй же так погано зараз! Її тіло ледь помітно тремтіло... Він мав з самого початку наполягти на тому, щоб відправити її додому! Я відчуваю, що вона настільки сильно захворіє, що навіть говорити не зможе... Хоча тут і відчувати нічого не потрібно, це просто очевидно! А вона поводить себе так, ніби у неї тільки рукав злегка намокнув!" 

   Олександр Йосипович продовжив проводити пару так, ніби нічого не сталося. 

   Діти уважно слухали його лекцію та почали задавати питання по типу "яку суму краще вложити для свого стартового капіталу?" і так далі. 

   Молодий вчитель з легкістю відповідав на усі запитання. Проте, інколи поглядав на вхідні двері. 

... 

- Діти, може хтось із вас сходить і перевірить, як вона? 

- Давайте я схожу? - запитала Мар'яна. 

- Я з тобою! - рішуче сказав Лука. 

- Ні, хай піде лише вона. - суворо відповів учитель. 

- Чому це? 

- Чому? Ти б ще, що спитав? Вона зараз у туалеті і перевдягається, має піти дівчина! 

- А хто сказав, що я зайду у сам туалет?! 

- Ой, блін, Лука, що ти так причепився до неї? - запитала Таша. 

- Так, дійсно, чому? Навіть якщо захворіє - це її проблеми, ніхто її не змушує тут залишатись, але вона вже сама захотіла, то що ми зробимо? Ця людина впертіша за всіх ослів на цій планеті і якщо вирішила залишитись, то залишиться, щоб там не було, – сказала Мар'яна.

- Ну, але ж - 

- Ніяких "але" Лука. Вони праві. Ти ж їй не брат чи хлопець, щоб так на неї налягати із тим " ти маєш повернутися"  - сказав Олександр Йосипович, перебивши його. 

   Він помовчав деякий час. Хтось із хлопців, на протилежній парті від нього, обернувся і шепотом сказав йому: 

- Чувак, ти себе поводиш дійсно так, ніби якась рідня їй, ви ж знайомі всього лише кілька днів, а ти вже закидуєш її якоюсь гіперопікою. Припини, вона цього не любить. 

- Що? - теж шепотом почав говорити він - В сенсі гіперопіка?! Альо, я що тут одна адекватна людина, яка побачила, що з неї лило, як з фонтану, у таку мерзлячу погоду?! Та у неї взагалі може бути запалення легень, якщо її продуло, а ти кажеш "гіперопіка"?!? 

Поки вони розмовляли він і незчувся, як Мар'яна встала і вийшла з класу. 

Лекція продовжилась.

- Послухай, ти так реагуєш, бо просто новенький тут, повір, вона дуже сильна і витримувала часто й не таке, а потім приходила на другий день так, як ні в чому не бувало. Тому ми інколи задумуємось про те, а чи людина вона взагалі? 

- Хочеш сказати з нею буде все добре, навіть після такого, і завтра прийде взагалі, прямо взагалі, здоровісічка? 

- Так. 

- Не вірю! Це якесь божевілля... Що за клас такий байдужий? З таким ставленням ви не зчуєтесь, як її не стане! - уже майже вголос, а не шепотом сказав він. 

   Більшість одразу подивились на нього. 

- Що? По-твоєму це ми винні в тому, що вона намокла? Чи це ми її тут зараз насильно тримаємо в такому стані? Лука, мені зовсім не зрозуміла твоя претензія до нас, - тихо відказала Таша. 

   І в цей момент він оглянувся, випадково помітивши, що місце Мар'яни пусте. 

- А? Як? Що? Вона вже пішла?! 

- Так, і давно, десь певно вісім хвилин назад, - відповіла Інна - Ой, та що ти так хвилюєшся за неї? Не псуй собі нерви, повір, вона все одно навіть на секунду не повірить у твою щирість, а я бачу, що ти дійсно щира люлина. Не витрачай на неї свої сили і емоції. Лука, Марта настільки холодна, що твоє тепло ніколи не відчує... 

- ... Навіть... Навіть якщо й так, я не можу нічого з собою зробити! Ще з того дня, як вона відпустилася з пари Історії дизайну і мистецтв, я відчував щось погане всередині, якесь передчуття… І досі мені теж не спокійно на душі! 

- То може вона тебе приворожила? - запитала Таша. 

- В сенсі? 

- А ти, що не знав? Вона ще та відьма... 

- Не смій про неї так говорити! Я не вірю в це і ніколи не повірю! 

- А сам подумай, чому ти це відчуваєш? Просто закохався? Ні, не сміши мене, причина в іншому! Вона притягує до себе людей, якоюсь незрозумілою неуловимою енергією! І тобі хочеться слідувати за нею скрізь! 

- Все! Замовчи! Я просто зараз піду і перевірю, як вона! 

- Добре, як хочеш, але... Як думаєш, чому вона тобі не розказує, як у неї з'явився цей її "дар"? 

- Звідки знаєш, що не розказує? 

- Бо вона всім не розказує! Вона відьма, отямся, Лука, ти -  

- Все, досить! Таша, ти колись зупинишся вже?! Годі! Уже пів коледжу, через твої плітки, вважає її ходячою нечистю! Як тобі не соромно, бизсоромна! Марта стільки допомагала тобі! Та як у тебе взагалі язик піднімається… - 

- Закрийся, Соня, тебе ніхто не питав! Тобі краще продовжувати "сидіти тихою мишою" і не... -

- Не закривай її! Я бачу у вас тут є лише одна добра людина, окрім Марти! - злісно і водночас дуже розчаровано сказав він. 

- Хей! Що це там у вас відбувається?! Останні парти, я вам не заважаю? Що ви там обговорюєте? - раптом обізвався банкір, помітивши їх розмови. 

   Лука просто встав, не відповідаючи на його питання і шепотом сказав Соні "Я тобі ще потім напишу і дещо розпитаю, добре?" 

На що синьоока дівчина йому тільки кивнула. 

Після чого він направився до виходу з класу. 

- Вибачте, ми більше не будемо говорити, - тихо і ввічливо сказала Таша.