Розділ 5. Той, кого немає на фотографіях

- Нас уже шестеро, - повторив голос.

Вейн різко обернувся.

За його спиною стояв порожній коридор.

Стіни старого клубу «Чорний риф» були вкриті подряпинами чорними плямами та дивними символами, які ніхто з них не зміг пояснити.

Рейвен підняв ліхтарик.

- Хто тут?!

Відповіді не було.

Ліра притиснула до грудей стару касету, знайдену в кімнаті за сценою.

На її пластиковій поверхні було написано лише одне слово. DANVIN.

- Може, це якийсь придурок вирішив нас налякати?

Пробурмотіла вона.

- Тоді чому  він знає, скільки нас?-

запитав Нокс.

Уейн дістав телефон і відкрив фотографію, яку вони

зробили годину тому біля входу до клубу. П'ятеро друзів стояли перед облупленою вивіскою: чорні фудболки, ланцюги, важкі черевики, розпатлане волосся.

Усе було як завжди.

Але позаду них, у темному вікні другого поверху,  стояла ще одна людина.

Висока постать у довгому чорному пальті.

Його обличчя було закрите.

- Це хто?-  тихо  запитав Вейн.

Рейвен вихопив телефон.

- Ти ж фотографував нас біля входу.

Там нікого не було.

- Саме тому я й питаю!

Нокс збільшив фотографію. Пікселі розпливалися, але постать залишалася чіткою. Найдивнішим було те, що його голова була повернута не до камери.

Він дивився на двері клубу.

Наче чекав, коли вони зайдуть.

Ліра відступила на крок.

- Ми йдемо звідси. Просто зараз.

Вона рушила до виходу, але зупинилася.

Дверей більше не було.

На їхньому місці висіла стара чорна завіса, а за нею

виднілася сцена клубу.

Там стояли п'ятеро музикантів у темному одязі.

Їхні обличчя приховували маски, в інструменти були настільки старими, ніби їх знайшли в покинутій могилі часу.

Басист металхед повільно підняв голову.

- Ви запізнилися, - сказав він.

- На що?- крикнув Рейвен.

Музикант указав на порожній мікрофон посеред сцени.

- На власний виступ.

І тоді підлога під ногами друзів здригнулася.

Десь у глибині будівлі почала грати гітара.

Низький, повільний риф, який пробирався крізь стіни та змушував старі лампи блимати в такт.

Це була