Розділ 2. Четверо

У клубі стало настільки тихо, що навіть звук власного дихання здавався чужим.

Четверо силуетів стояли на сцені.

Нерухомі.

Наче вони чекали тут не хвилину і не годину, в цілу вічність.

Першим із натовпу заговорив Рейвен:

- Хто ви?

Один із силуетів повільно підняв голову.

- Ви справді хочете це знати?

Його голос був тихим, але від нього по шкірі пробіг холод.

Нокс зробив крок назад.

- Що це за місце.?

У відповідь пролунала коротка усмішка.

- Місце, якого немає на жодній карті.

Раптом усі лампи згасли.

У темряві пролунала одна гітарна нота.

Потім друга.

Третя.

Із чорної стіни почали проступати дивні символи. Вони світилися тьмяним червоним світлом і нагадували стародавню мову.

Ліра підійшла ближче.

- Тут щось написано...

- Не читай,- різко сказав Вейн.

Але було вже пізно.

Ліра вимовила перше слово.

Усі чотири силуети одночасно повернули голови.

А підлога під ногами здригнулася.

На стіні з'явився новий напис:

«ЧЕТВЕРО ПРИЙШЛИ. П'ЯТИЙ ПОВЕРНУВСЯ»

Рейвен зблід.

-Нас п'ятеро...

Ніхто не відповів.

За його спиною стояв п'ятий силует.

Його не було там секунду тому.

Він був одягнений так само, як вони.

Але обличчя приховувала чорна маска.

Нокс повільно обернувся.

- Хто ти?

Силует нахилив голову.

Із-під маски почувся шепіт:

-Я той, хто грав із вами ще до вашого народження.

На сцені сам собою увімкнувся старий магнітофон.

З нього пролунала мелодія.

Та сама мелодія, яку вони написали минулої ночі.

Тільки в записі було чути ще один голос.

Їхній власний.

- Не грайте останню ноту...

Магнітофон зупинився.

А в темряві хтось прошепотів:

Бо тоді прокинеться той, хто слухає нас із самого початку.

- Запізно. Ви вже стали частиною пісні.