ВИННИЙ. Глава 7

Глава 7

Цифри. Цифри-цифри-цифри. Що ти хотів сказати цими цифрами, Чепеку? Єдине, що спадало Нею на думку – це координати. Але – координати чого? До того ж цифри були на п’ятьох купюрах. В якій послідовності їх складати? Бісів Чепек!
Хлопець крутив ці цифри і так, і сяк, і врешті решт отримав два місця, які б Вітвіцький міг мати на увазі. Першою була марина Куміатеру, другою – планета з дуже гарною назвою Вічіна Джинестра.
І що обрати?
Що міг обрати Чепек? Та що завгодно! Щоб зрозуміти, якою логікою він керувався, треба було б влізти в його голову.
Ней пошукав інформацію.
Марина Куміатеру, одна з найвідоміших та найбільших ремонтних верфів в цьому секторі космосу. Назва у перекладі з однієї стародавніх мов Землі означає щось типу «підганяти деталі» – ага, тонкий натяк на суперякість. Приймає судна будь-якого класу. «Точка нульового доступу» – це ще що? Ага, навіть якщо корабель пошкоджено настільки, що сам він виконати стиковку не зможе, то станція пристикує його сама. Виконується калібрування двигунів будь-якого типу та віку… Ого, прикольно, зазвичай старі двигуни ніхто ремонтувати не береться… 
Стандартне зварювання, молекулярне зрощування та мономолекулярне кінцуґі… Це ще, до біса, що таке? Втім, потім, потім – зараз ця інформація неважлива… Треба щось таке – про устрій станції в цілому…
Ага, нейтральна територія, де безпека гарантується охоронною компанією Курогане-кай…
Зрозуміло, що нічого не зрозуміло. 
А що з планетою? Співдружність самоврядованих міст-громад… пряма демократія та особиста відповідальність – розуміти б ще, що останнє означає… Виробництво дронів-перехоплювачів, сільське господарство, продовольча промисловість. Футбол. Це ще що таке? 
Високий рівень соціального захисту… Не те, це все не те!
Це нічого не дає йому для розуміння того, де саме Чепек призначив зустріч… Звісно, якщо він її призначив. Може, там відбудеться зустріч з кимось іншмм? Чи, може, взагалі один з цих двох об’єктів контролює цей клятий Мосен? Марину – чи планету?
Голова готова була луснути. 
І він пішов до кепа. Хай той просто скаже, куди треба летіти! Хтось має ухвалити рішення – так чому б не кеп? Він розумний.
Кеп вислухав всю аргументацію Нея, потім спитав:
-    А сам би ти що обрав?
«Я не хочу обирати!» – трохи не вирвалося в хлопця, але чим таке  казати – краще промовчати.
-    Ну, я можу повторити тобі всі ті самі аргументи, що ти щойно навів. Він міг мати на увазі як одне, так і інше. Я можу тобі сказати, що б обрав я. Але це не означатиме, що так само вчинив би й Чепек.
От козел! Не хоче брати на себе відповідальність…
-    Будеш обзиватися – схопиш ляща.
Боги, Ней що, назвав кепа козлом вголос?!
Капітан всміхнувся:
-    Та ні, в тебе на пиці все написано. Якби я був стовідсотково впевнений, що Чепек обрав саме Куміатеру… чи саме Джинестру – я б тобі так і сказав. Але… Ну, ось наприклад, ти спитав не мене, а нас з Дуенде обох. І він називає… ну, хай Куміатеру, а я – Джинестру, що ти робитимеш?
-    Оберу Джинестру, - швидко відповів Ней й збентежився.
Добре, що тут Дуенде нема, він би засмутився.
-    Чому?
-    Ну, е… тому, що ти частіше ухвалюєш правильні рішення.
-    Частіше, так. Але не стовідсотково. А як я помилюся?
Ага. Все-таки не хоче бути винним. Ну, ок… Планета – окремі міста чи конгломерати… в кожному – свій космодром… де його там шукати… центрального міста – чогось на кшталт столиці – немає… З іншого боку – марина, де людину, яка не захоче, щоб її знайшли, і не знайдуть, а захоче – так і знайдуть де завгодно…
-    Куміатеру.
Кеп кивнув. 
-    Скажу Дуенде, щоб проклав трасу. До речі, я теж думаю, що це Куміатеру.
От і зрозумій його, цього капітана…
Втім, неважливо. Важливо лише те, що за кілька днів Ней зрозуміє, чи вірне рішення він ухвалив.