ВИННИЙ. Глава 6

Глава 6

Ней знов став погано спати. Тепер, правда, йому заважали не сни. А цілком собі реальні спогади. Вірніше, один спогад. 
Якого дідька він покликав Алішу на ім’я? Нащо?!
Той неприємний дядько назвав її, здається, Лайзою. Значить, вона приховувала своє ім’я. А він як дурник: «Аліша, Аліша»…
А якщо він цим самим підставив дівчину під загрозу? Навряд чи вона просто так опинилася на якійсь планетці трохи не на краю Всесвіту…
Він знов був винний…  і вина його вже не химерна – як у випадку з уявною загибеллю жителів острова. Реальна вина. Реальна загроза життю…
І цього клятого Чепека на станції не було… Хоч би повідомлення яке залишив, чи що…
-    Займися чимось корисним, - порекомендував кеп. – А то твоя кукуха скоро поїде й повідомлення не залишить.
Ней би із задоволенням чимось зайнявся. Але в кораблі робити вже було нічого – крім, хіба що, оновлення баз, але цим вже займався Дуенде. Вочевидь – теж з метою «залишити кукуху на місці».
Ней бачив, що кеп нервує – треба було робити черговий рейс. Врешті решт, вони ж живуть з цього. Кеп хоча й грубо завжди висловлюється – але правий: не треба соплі жувати.
Все одно без Чепека вони не зможуть знайти необхідної інформації: про таких, як Мосен, в Всесвітньої павутині інформації не знайти. Він намагався. Робив пошук і за словом «мосен» - взнав, що це титул або урочисте звертання, на різних планетах по-різному. Взнав історію цього титулу. Крім того, агрегатор запропоновав йому інформацію про десяток осіб, до яких було заведено звертатися саме так. І, звісно ж, «його» Мосена серед них не було.
Ней спробував знайти інформацію про ляпунців – чи як їх там, слапперів. Знайшов перелік ресторанів, в яких їх можна було відвідати, та кілька відео, на яких жінки без віку, яким запросто можна було дати і вісімнадцять років, і сорок, готували цих самих слапперів, кидаючи їх до каструлі доглянутими руками з дорогим манікюром.
І – все. Жодної згадки про пластинку, яка знаходиться всередині – і про її можливе застосування.
В Нея навіть виникла підозра, що до ресторанів ляпунці доставляються вже без цього «пера». Він спробував пошукати інформацію про це – і не знайшов нічого.
Хлопець також намагався пошукати інформацію про великі корпорації, які займаються суперсучасними медичними технологіями. І – знов-таки – повна тиша. Купа інформації про дослідницькі лабораторії  при різноманітних університетах та медичних центрах. Купа інформації про приватні компанії, але жодна з них не «тягнула» на титул корпорації. Доволі такі невеличкі компанії, інформація про працівників і навіть про керівництво – в повному доступі… Тільки от – хто керує ними насправді?
Втім, він не вважав, що витратив час марно. Принаймні, відсутність інформації допомога йому зрозуміти, що без допомоги – не кепової та Дуенде, а без допомоги людей, які реально на всьому цьому розуміються, - він не зможе нічого.
Тож вихід був один: взяти себе в руки й чекати. Чекати зустрічі з Чепеком. Тим більш що кеп залишив для того повідомлення, і оскільки агент, судячи з усього, і сам зацікавлений – то він точно з ними зв’яжеться. 

Вони виконали кілька контрактів – не надто важких, не надто грошовитих. Ней з усіх сил намагався здаватися безтурботним. У вільний час – вивчав усі курси, на які його тільки підписував кеп. Навчання йшло погано: на слух він взагалі нічого не сприймав, відволікався, починаючи думати то про маму, то про Алішу, то про Чепека – чи використовуватиме той Нея втемну? Чи – навчатиме? І як взагалі може відбуватися подібна «колаборація»?
Тому щоб досягти у навчанні хоча б якихось результатів, він виконував і виконував практичні завдання, намагаючись якщо не зрозуміти – то хоча б набратися досвіду.
Вони виконували черговий рейс на віддалену промислову планету, яка навіть не мала назви – лише порядковий номер. Там працювали різноманітні виробництва, і, здається, крім виробнцитв не було взагалі нічого. Чому саме так? Чи то корисні копалини були в необхідній кількості, чи, може, атмосфера вже й так була забрудненою, і планету було «не шкода», Ней не знав. Але люди там працювали вахтовим методом, і ці люди хотіли «розслаблятися». А устави корпорації такого «розслаблення» не вітали. Тому, звісно, «релаксанти» доставлялися контрабандою.
Судестада  привезла вантаж, який кеп назвав «симулятори настрою»: там були алкогольні напої різної ступені градусності (але всі – доволі дешеві), заборонений в цій галактиці, але цілком легальний в сусідній  мескаліто, каву і кава-кава (як не дивно – дві зовсім різні рослини).
Звичайний рейс. Звичайний, як для цієї планети, вантаж. Рутина.
Вони сіли на великому пустирі біля великих будівель якогось виробництва, схожих на розрослі  до непристойних розмірів взуттєві коробки. Ну, а що? Всередині працюють лише роботи, ну, і кілька людей – які наглядають, щоб роботи функціонували без збоїв.
Троє похмурих дядьків в замурзаних робах швиденько витягнули коробки та розрахувалися готівкою. От що, цікаво, примушує людей ходити в брудному, коли вони навіть ніякої брудної роботи не роблять?
Одне обличчя здалося Нею знайомим. Ну, не знайомим, але схожим… на... на кого? Він не міг згадати, але десь він вже бачив ці блакитні великі очі…
Хоча – він за останні два роки побачив стільки людей, що не дивно, що всі йому здаються схожими на когось. Ну, і ок, він вирішив не ламати собі голову.

Коли вони злетіли, кеп раптово покликав його до рубки й простягнув пачку купюр. Ней здивувався. По-перше – нащо йому готівка? Він розраховується карткою, готівку кеп зазвичай залишав «на чорний день». По-друге – з якої радості капітан вирішив розрахуватися на кораблі? Де ней їх витрачатиме, ці гроші? Що, йому слід затіяти гру в карти з Дуенде – з реальними ставками, чи що?
-    Подивись, - сказав кеп.
Ней подивився. На кількох купюрах були цифри, написані від руки. І що з того?
-    Тобі не здалося, що ти когось впізнав?
Що? Кепу хтось теж здався схожим на когось? Тьху, фраза вийшла як з дитячої рахівки: «хто-не-будь-на-що-не-будь»…
Дідько! Ці очі! Як він міг взагалі сплутати ці очі? Але ж… але ж той чоловік виглядав років на шістдесят, обличчя мав обвисле, губи тонкі, з опущеними кутиками, але…
Але – або це Роберт «Чепек» Вітвіцький, або в Нея параноя.