БОРЖНИК. Глава 14

Глава 14

Все ж таки все закінчилося добре! Ні, ще навіть краще, ніж добре! Всі залишилися живі! І вони, і… і ця руда жінка, трошки – зовсім-зовсім трошки! – схожа на Алішу! Жінка, про поцілунок якої він ніяк не міг перестати думати.
Ну, бородань помер, і ще хтось – кеп пристрелив, та їх анітрохи не шкода. Добре було б навчитися так стріляти, як кеп… І ніж. Треба буде купити ніж.
Правда, грошей вони знов-таки ні чорта не заробили. А якщо ще й ніж пристойний купувати – то це коли він маму взагалі викупити зможе?
З іншого боку, якщо Нея вб’ють, то маму викупати буде просто нікому.
Ней автоматично перевірив все приладдя – все-ж таки після казкового маневру Дуенде щось могло вийти з ладу. Треба було злітали якнайскоріше. Поки ці бородаті дядьки не оговталися і не приперлися мститися. Добре, якщо жінки наведуть лад в своїй обшині… Та про всяк випадок…
-    Дяденько! Дя-я-яденькі!
Через поле до них стрмголов біжала дівчина, навіть дівчинка. Молодша за Нея – років дванадцяти, певно.
Кеп зітхнув, закотив очі.
-    Нікого я звідси не вивозитиму, - сказав він і подивився чомусь не на Нея, а на Дуенде. – Їх тут таких кілька десятків, що накажеш з усіма робити?
Дівчинка підбігла, захекавшись, стрибала біля корабля і махала руками.
-    Я вийду, - вирішив кеп і подивися на Дуенде. – А ти знаєш, що робити.
Ней з рубки спостерігав, як кеп підійшов до дівчини, та щось жваво розповідала, потім простягнула йому якийсь згорток. Кеп розгорнув, подивився, натиснув кнопку на коммунікаторі. Дуенде відповів, увімкнувши голосний зв’язок.
-    Хай Ней візьме… додатковий вантаж, і винесе.
Ого! Невже їм так пощастило?! Це ж… це просто пречудово! 
-    Давай-давай, не телися! – Дуенде легенько ляпнув Нея по плечу.
Ней вискочив з кораблю з великою запакованою коробкою, підійшов до дівчини. Та, примружившись і трошки схиливши голову в бік, уважно подивилася на Нея. Потім вперла руку в бік.
-    А ти гарненький! Розумію Обідієнс, я б тебе теж поцілувала!
-    Я бачу, тебе вже хтось поцілував, - пожартував кеп.
Дівчина, моментально почервонівши, опустила очі на свій живіт. Доволі великий, як для дванадцяти- чи тринадцятирічної дівчини.
-    Прейзгод, старий козел. Жодної спідниці не пропустив… Нічого, - вона зловтішно всміхнулася. – Тепер будуть знати. Ми з сестрами ще раніше вирішили: як вдасться владу взяти, то самим козлам козлючим ми їхні причандали повідрізаємо!
Потім вона з жадібністю зазирнула в коробку, наповнену різноманітними баночками – прозорими й ні, блістерами, пачками та флаконами. Ней теж зазирнув. Ліки. Різні ліки. Рожевих коробочок було більше всього. Дівчинка, перехопивши погляд Нея, пояснила:
-    Протизаплідне.
Потім зло всміхнулася:
-    Нічого, суки, все їм вилляється.

Дуенде виконував зліт. Кеп сидів в кріслі, тримаючи на колінах згорток – майже такий самий, як вчора вони отримали за комбайни. Тільки вчора в тканину загорнуті були гроші – відчеканені з якогось металу монети. А сьогодні в небіленому полотні лежали зливок металу і мішечок з такої самої тканини, наповнений самородками такого самого металу – водночас і сріблястого, і золотавого. Кеп хитнув головою і невесело розсміявся.
-    Знаєте, а ж до нас ця сама руда мала по ліки прийти. Ну, та, яку шмагали. Вона в них тут, я розумію, головна. Ці жінки готували якесь повстання, чи що, ця дівчинка щось намагалася пояснити, але я майже нічого не зрозумів… – і після довгої паузи додав: - Її Обідіенс звати. Прикольно, правда?
Ней спочатку не зрозумів, що прикольного, і вже відкрив рота, щоб спитати, як раптом до нього дійшло: Обідієнс – це ж слухняність. Покора. Ага, ім’я – просто в яблучко.
-    А козла цього бородатого, - додав кеп та почухав власну бороду, - його Прейзгод звуть. Тобто, «Слав Бога». От він і славив… у свій спосіб.

Вони вже зробили стрибок, і Дуенде, який його розраховував і виконував, пішов відпочивати, коли Ней ризикнув запитати:
-    Оця… дівчина – вона що, вагітна?
Кеп мугикнув ствердно, копирсаючись  в голограмах чотиривимірних карт.
-    Ага. Сказала, їй дванадцять скоро буде. Селище збочинців.
Вагітна… Боги, він же бачив гарем Барона… і там всі дівчата були старші за Нея! Ну, ок, йому тоді було тринадцять, і він навряд чи зміг би визначити, дівчатам п’ятнадцять чи сімнадцять, але ж не дванадцять!
З іншого боку, Аліша… про неї в селі казали різне – мама ще тоді йому заборонила повторювати гидоти… Але казали, що за її допомогою Барон вирішував деякі складні питання… Тоді він не замислювався, що це могло означати, а швидше за все – значило, що він підкладав її під потрібних людей?!
Чи він зараз придумує? Спитати в кепа? Чи зачекати і поговорити потім з Дуенде? 
Дуенде, звісно, намагатиметься пом’якшити, та, може, йому час вже потихеньку сприймати світ таким, який він є?
-    Кепе… а Аліша, вона… е… тоді сказала – ти їй винен. Що саме… чим саме вона…
Ага. Подумати простіше, ніж зробити. Як сформулювати так, щоб кеп і відповів – і не зарядив йому в обличчя, сприйнявши якесь питання за образу?
Але, на диво, кеп відповів спокійно, все так саме не відволікаючись від карт.
-    Вона мені інформацію одну роздобула. І, може, тим самим життя врятувала.
Потім подивився на Нея.
-    Якщо тобі цікаво, як саме вона роздобула цю інформацію – я не в курсі, мене це не стосується. Якщо ти цікавишся, чи пропонувала вона мені сексуальні послуги – так, пропонувала. Але я із дітьми не сплю. Ще питання?
Ней потрусив головою. Питання, може, і є, але йому спочатку треба переварити цю інформацію.

Ней стояв, прив’язаний до стовпу, на невеличкій площі біля дивної будівлі, якої ніколи не було в їхньому селищі, але чомусь він знав, що – вдома, на цьому триклятому Дайоні. Вочевидь, чого прив’язали ще зовсім нещодавно, бо він ще саме стояв. А поруч був такий самий стовп, і біля нього – Аліша, вже на колінах, в напіврозірваному вбранні, вся в крові…
До Неєвого обличчя схилився Мосен, і хлопця обдало смородом з його рота.
-    Хочеш жити? – прошепотів Мосен і облизав губи. – Тобі тільки й треба, що з усіх сил шмагнути цю дівку. Десяти разів, я думаю, вистачить. Ну? Це ж так легко – урятуватися! Тільки скажи: та-а-а-ак… чи просто кивнииии…
Ней закричав і прокинувся. Він був у власній каюті на борту Судестади.