Глава 8
Через тиждень вони дісталися марини, на якій мали передати родину Івакі – чи родину Масакі, Ней так і не розібрався, як їх правильно звати. Може, на Дзенсеї взагалі не прийнято було родині мати однакові прізвища, бозна. Чим більше наближався цей день, тим більш роздратованим та буркотливим ставав кеп.
- Рьо… розмазня, - сказав він Дуенде. – І як будь-яка розмазня, він…
Дуенде перебив:
- Ніякий він не розмазня! Просто важко переживає втрату. Він взагалі-то втратив кохання всього свого життя!
Кеп скептично хмикнув.
- Ну, звісно ж, він один такий в світі. Більше ніхто нічого не втрачав, правда? Ти ніколи не втрачав, е… інші?
Ней, який в цей момент корпів над чотиривимірними картами, підібрався, намагаючись водночас і не пропустити ані слова, і виглядати максимально… зануреним в свою роботу. «Я нічого не чую, мене тут взагалі немає».
Дуенде помовчав. На кепові слова, зазвичай більш різкі, ніж було треба, він не завжди міг знайти контраргументи.
- Чого ти боїшся? – спитав він нарешті.
- Того, що він не прийме допомогу Чепека. І тим самим…
Кеп не договорив. «Тим самим» і так все було зрозуміло: одне діло – коли тобі допомагає легалізуватися співробітник якихось спецлужб – хіба що не Галактичної СБ! А зовсім інше, коли ти прилітаєш нелегально на якомусь сумнівному торгівельному кораблі, який на твоїй рідній планеті оголосили в розшук за викрадення дитини. З дитиною, на яку немає документів. Просто повний комплект!
До речі, в дзенсейських новинах в усьому звинуватили саме їх. Офіційна версія гласила, що «зловмисники, які проникли на планету від приводом доставки партії екзотичних рослин», викрали колишню міністерку внутрішніх справ Івакі Мідзуки та її неповнолітнього сина». Ані про Рьо, ані про стрілянину в космопорті – жодного слова. Не згадувалося навіть про вади дитини, хоча до того більше року всі ЗМІ тільки й трубили про те, що колишня міністерка «порушила закони» та «вчинила злочин проти самої природи». А тут – все, ніби цієї теми ніколи й не існувало…
Звісно ж, було заявлено, що SUDESTADA оголошується в міжпланетний розшук. Але коли Ней показав цю новину кепові, той лише відмахнувся.
- Ніхто нічого не робитиме, - сказав він. – Нафіга? Якщо навіть Мідзуки б вижила, вона нічого й ніколи не довела б. А так – в усьому винні інопланетники, всі щасливі і задоволені.
Ней не знав, чи бачив Рьо ці новини – і як він сприймав їх, цю тему вони не обговорювали. Чоловік став значно більше часу проводити з маленьким Ріку – і на тому велике дякую. До кают-компанії він не заходив і з усього екіпажу спілкувався лише з Неєм. Тому хлопець в принципі був згодний з кеповою характеристикою. Ну, кеп тобі напхав – може, зарізко, але справедливо. Кеп висказався і йому, Нею, але ж він не сприйняв це як особисту образу. А Рьо… До того ж Дуенде, наприклад, йому нічого не говорив. І взагалі, можна було б трошки більше вдячності виявити…
- Ми не заради вдячності це робили, - прокоментував Дуенде. – А тому, що дитину треба було рятувати.
- Ага. І ще через гроші, - додав кеп. – А поведінка клієнтів нас взагалі не стосується. Головне, щоб платили.
Тим більш Нею було цікаво, чому це раптом капітан сам завів розмову про Рьо та його «заскоки» – якщо ще позавчора було сказано, що їх це не стосується.
- Чепек… зарізкий, - пояснив капітан. – Ну, ось в цьому випадку це вже точно цілком природно. Йому вже точно довелося пережити стільки, що всім Рьо на світі навіть й не снилося. Він хотів врятувати Мідзукі.
- В них були відносини? – вліз Ней, забувши, що його тут «не було».
Дуенде, не відволікаючись від того, чим він займався, дав йому потиличника. Ней принишк: це було вперше, коли Дуенде підняв на нього руку. Це було не боляче, але… здається, він десь таки перетнув межу.
- Це нас не стосується, - рівним тоном повідомив кеп. – Були стосунки, не були – це, по суті, не стосується навіть Рьо. Бо якщо й були, це було задовго до того, як він познайомився з Мідзукі. Але такі хлопці, як він – о, повір, я таких бачив! – він не втримається. І буде лізти із запитаннями… на кшталт твого. А Чепек цього не терпітиме. Бо що б там не було між ним і Мідзукі – допомагти він вирішив саме їй.
«Так нас же це не стосується! Лише гроші!» - поєхидничав Ней в своїй голові, але вголос сказати це не ризикнув. Замість цього він спитав:
- А чому… не стосується? Він же кохав свою дружину. Має ж право… ревнувати?
- Тому що незалежно від того, що і хто в неї був раніше, вона обрала саме його, Рьо, - відрізав кеп. – І дитину народила від нього, а не від когось там ще. От і все.
Ней замислився. Ніби-то кеп казав все логічно. Але й ревнощі, які Рью міг відчувати до Чепека чи когось там ще – вони ніби теж були… логічні.
Коротше кажучи, заскладне це доросле життя. От викупить він маму, і, може, вона зможе йому пояснити деякі речі, які іншим дорослим чомусь здаються і так зрозумілими.