БОРЖНИК. Глава 3

Глава 3

Ней швидко проглянув інформацію про Дзенсей. Він надавав перевагу саме читанню – напевно, в силу того, що саме в такий спосіб звик узнавати щось нове ще на рідній планеті. Можна, звісно, було прослухати, але він все так само сприймав нову інформацію «через очі».
Розвинені технології. Першими розробили та впровадили виробництво дзеркал для телескопів методом вакуумної епітаксії. Так, що це саме таке – він подивиться пізніше. Ага, саме таким методом навчилися вирощувати корпуси космічних кораблів… ага, вакуумна герметичність…надтонкі, але надміцні стінки – економія пального… ну, що ж, круто. Ага, вади: тріщина може розійтись по всій структурі кристалу, корпус просто розвалиться… Ага, експериментальний механізм зупинки тріщин…
Дідько, нащо він це читає? Ней готовий був поглинати інформацію тонами – кілометрами – гігабайтами – будь-яку, яка зробила б його корисним для екіпажу. Так, Дуенде ставиться до нього як до сина, а кеп… все ж таки краще підстрахуватися та довести свою необхідність, те, що він – не просто баласт, який підібрали з жалості.
 Так, швидко-швидко... Переглянути ще… Якась думка промайнула, швидка, як метеор, але хлопець не встиг вхопити її за хвіст.
Що там ще? Когнітивні сувої… це неважливо? Чи, може, важливо?
А що там з тим шлюбом? Ага… має бути схвалений генетичною радою, бо метою є «створення ідеального суспільства, здорового фізично та морально»… Ну-ну. Ага. Діти, яких народжують в «брудних браках», на пренатальному періоді не сканують… і вони в подальшому не можуть займати якісь серйозні посади. Ось тобі і «ідеальне суспільство»…
Щось все-таки утікало від розуміння, вислизало… можливо, важливе, а, можливе, і ні.
Він підвівся і пішов до рубки.
Там знов щось обговорювали – без нього. Ней пригальмував. Звісно, підслуховувати погано і все таке… але за останні роки він якось звик взнавати в такий спосіб те, що, можливо, інакше і не взнав би ніколи.
-    Не бери хлопця, - сказав Дуенде. – Ти ж, власне, на це і натякав, вірно?
Кеп не відповів.
-    Не бери, - повторив Дуенде. – Я так розумію, це може бути дуже небезпечно.
-    Все наше життя – суцільна небезпека, - відповів кеп; за інтонацією Ней зрозумів, що той зараз всміхається. – Ти, Діне, не занадто пізно спохватився? Щоб убезпечити його від небезпеки – ха! – треба було його ще два роки тому залишити на якійсь спокійній планетці. 
-    А якби я відмовився? Сакзав би, що не хочу брати в цьому участь?
Кеп знов не відповів. Дійсно, уявити собі таке, щоб Дуенде відмовився допомогти дитині – будь-якій, навіть гіпотетичній, - не зміг би навіть Ней. А кеп знав Дуенде в рази довше за нього.
-    Ну, я б залишив вас на марині, а сам би зганяв. І, можливо, це був би найкращий варіант. Але…
-    Але зі мною ти так вчинити не міг, - зітхнув невидимий Дуенде.
-    А ти б мене пробачив за таке? Ну, от і не питай дурниць.
-    Та хлопець… ну, він маленький ще, і…
-    Я дав йому час на роздуми. Не захоче – не полетить. Захоче – полетить.
-    Анто!
-    Ну, що – «Анто»? Нагадати тобі, в що ми вплутувались з тобою? І скільки років було мені?
-    Я… я був дурний. Молодий і дурний. Тому втягував тебе в… усяке. А зараз…
-    А зараз він сам має вирішити. Не слід підтирати йому дупу, Діне. Інакше він так ніколи і не подорослішає.
-    Він не подорослішає, якщо його прикандичать.
-    Його прикандичать, якщо з нами щось станеться, а він не матиме необхідного досвіду.
Так, треба було з’являтися «на сцені», поки ці двоє не полаялися остаточно. Чи, що ще гірше, - поки Дуенде не вмовив капітана таки залишити його на марині.
-    А ви думали про те, під яким саме приводом ми полетимо на цей…
Назва планети раптом вилетіла в нього з голови. Дідько! Оцього тільки не вистачало. Тепер кеп вважатиме його дурнуватим. Тому Ней швидко продовжив, поспішаючи висловити свою думку.
-    Треба офіційний контракт. Чи, принаймні, якийсь офіційний привід прилетіти туди. По-перше, вони, здається, не всіх пускають. По-друге – всі чужинці, наскільки я розумію, там під пильною увагою. Щоб, не дай Боже, не… не зашкодили їхньому «прекрасному суспільству». Тому має бути якась достовірна…
-    Легенда, - кивнув кеп.
-    Причина, - майже одночасно із ним сказав Дуенде.
Потім вони переглянулися.
-    Зауваження слушне, – беземоційно сказав кеп. – В тебе є якісь конкретні ідеї?
-    Поки ні. Я… я запропоную, я… я підберу варіанти, я…
Ней трохи не задихнувся. Оце кепове «зауваження слушне» - це була… ну, майже похвала, а сказане на додаток «В тебе є конкретні ідеї» - о, це було визнання того, що він, Ней, таки повноправний! Що до нього прислухаються. Це…
-    Не лусни тільки від захоплення, – порекомендував кеп в своїй звичній манері. – Якщо вже щось радиш, то зроби все… як слід. Краще, звісно, було б контракт знайти. Але ти ж інформацію перешерстив. Навряд чи нам там щось світить. І поки ми шукатимемо…
-    Чому ж, - шаленіючі від власного зухвальства, продовжив Ней. – Якщо звернутися до цього вашого… Чонкі, Чопика чи як там його – він же, наскільки я розумію, зацікавлений в тому, щоб врятувати цю родину? І – має необхідні… е… необхідний рівень е…
Кеп хитнув головою – чи то із задоволенням, чи то із здивуванням. Потім подивився на Дуенде. 
-    А хлопець наш, здається, таки почав дорослішати. А ми з тобою почали старіти, Діне. Ну, що ж. Раз усі згодні, діємо через Чепека.