Глава 10**

Після обпікаючого поцілунку з Іллею, що сколихнув у ній незрозумілі почуття, Данелія втекла, мов від нав'язливого привида. Серце шалено калатало в грудях, змішуючи збентеження з ледь вловимим тремтінням незвіданого бажання. Вона спіймала таксі, ніби рятуючись від самої себе, і наказала водієві мчати до маєтку.
Повернувшись до похмурих стін, які стали втіленням її неволі, Данелія крадькома прослизнула до своєї спальні. Швидко скинувши елегантну, але тепер ненависну сукню, вона одягла зручний домашній одяг, прагнучи відчути хоч крихту свободи у власному тілі.
Перебування у цьому маєтку стало нестерпним. Їй здавалося що повітря стискало її горло від постійного обману та страху бути викритою. Вона почувалася немов аферистка, яка живе чужим життям. Байдужість до власної долі почала закрадатися в душу, звільняючи місце гіркому відчаю. Спускаючись сходами до виходу, її увагу привернуло світло, що пробивалося з кімнати Ореста. Його пильний нагляд став ще одним ланцюгом, що утримував її. Напевно, Ілля вже встиг віддати наказ не випускати її з маєтку. Зваживши всі "за" і "проти", Данелія обрала чорний хід, єдиний шлях до омріяної свободи, і, не вагаючись, перелізла через високу, холодну огорожу.
Слова Іллі, сповнені гіркоти та власницького гніву, так боляче вразили її, що зникло будь-яке бажання стримувати свої імпульси. Вона вирішила віддатися миттєвим розвагам, потонути в нічній темряві до самого світанку, незважаючи на можливу небезпеку від Кирила чи інших темних постатей, що могли її оточувати. Рішучість привела Данелію до яскравих вогнів чоловічого стриптиз-клубу "Вільям", місця, що користувалося скандальною популярністю серед самотніх жінок, хоча й чоловіків тут також вистачало.
Данелія впевнено підійшла до блискучої барної стійки. Алкоголь, випитий ще на аукціоні, розливався приємним теплом по тілу, додаючи сміливості та розкутості. На екрані мобільного вперто висвічувався номер Іллі, але вона вперто ігнорувала його дзвінки. Зрештою, не витримавши нав'язливості, Данелія вимкнула телефон і кинула його в глибину сумочки, відрізаючи себе від його нав'язливої присутності.
> Самотність її тривала недовго. До неї приєднався вродливий блондин із міцною спортивною фігурою. Семен, так він представився, з чарівною усмішкою запропонував випити за знайомство та приєднатися до їхнього з другом столика. Цього разу образа від Іллі була настільки глибокою, що Данелія без вагань прийняла запрошення поринути у чоловічу компанію.

Кольорове світло, що хаотично кружляло в напівтемряві танцмайданчика, грайливо ковзало по її тілу. Ритмічна музика пульсувала в кожній клітинці. Її вільні, спокусливі рухи мимоволі привертали зацікавлені погляди чоловіків, що спостерігали за нею з різних куточків зали. За столиком, куди Данелія повернулася після танцю, атмосфера почала змінюватися. Нові знайомі ставали дедалі нахабнішими та вульгарнішими. Один з них міцно обійняв її за плечі й вже нахилився для п'яного поцілунку, але залишки здорового глузду не дозволили йому перетнути межу. Данелія різко відштовхнула чоловіка в груди, і той на мить здивовано відступив. З іншого боку до неї впритул присунувся Семен. Данелія опинилася в пастці між двома нав'язливими чоловіками. Семен нахабно поклав руку їй на стегно, невпинно рухаючись вище. Долоня іншого незнайомця безцеремонно стиснула її під грудьми, а інша рука зухвало розстебнула застібку ліфчика між лопаток. Данелія зірвалася з місця, мов ошпарена. Схопивши зі стільця сумочку, вона кинулася до виходу. Нетверді від алкоголю ноги ледь слухалися, а в голові паморочилося. Лише опинившись на нічній вулиці, Данелія з жахом усвідомила, що за нею слідом ідуть двоє чоловіків, а трохи далі від клубу причаїлася ще одна підозріла постать. Він запалив сигарету, ніби готуючись перегородити їй шлях, але, щоб не привертати зайвої уваги, відійшов ближче до узбіччя. Раптом хтось різко зупинився біля неї та грубо схопив її за лікоть, тягнучи в бік темного паркінгу. Марні спроби вирватися з міцних рук незнайомця виглядали безсилими.

-  Відпустіть! Я не хочу нікуди йти! - п'яно скривилася Данелія, її обличчя спотворив жах.
Незнайомець лише гидко розсміявся. І до них підбігло ще двоє чоловіків у надтягнутих капюшонах та кепках. Данелія ледь пригадувала імена своїх нових "знайомих", але серед них з жахом упізнала Семена.

- Я буду першим, - самовдоволено усміхнувся один із її кривдників.

- Відпустіть мене, мерзотники! - Данелія з відчаєм вкусила одного з них за плече й завила не своїм голосом.

Від страху кров кинулася в голову, викликаючи різкий приплив адреналіну. Вона встигла помітити, як світло чиєїсь автівки несподівано освітило шлях і зупинилося прямо перед ними. Один чоловік грубо затиснув їй рота долонею, притискаючи спиною до своїх грудей, а інший нахабно заступив дорогу. Вони вже збиралися звернути у темний провулок, коли їх зупинив владний чоловічий голос.

- Агов, хлопці, далеко зібралися?! - з нічної темряви немов з-під землі з'явився Павло.

До них миттєво підбіг ще один міцний спортивний хлопець, той самий, що кілька хвилин тому стояв біля траси.

- Якісь проблеми? - тримаючи в руці невеликий металевий ланцюжок, хлопець недбало крутив його на пальці, демонструючи готовність до дій.

Павло кинув швидкий, сповнений гніву погляд на Данелію, а потім перевів суворий погляд на трьох молодиків. Один з них все ще тримав Данелію, затискаючи їй рота брудною долонею.

- Давайте ви зараз просто відпустите дівчину, і я обіцяю не ламати кожному з вас ребра, - впевнено, майже спокійно промовив Павло, але в його голосі відчувалася сталева рішучість. З його вигляду було зрозуміло, що він не жартує.

Від несподіваної появи Павла та його загрозливих слів, у Данелії від страху широко розширилися очі. Звичайно, вона знала, що Павло в минулому був боксером, але ж це було давно. Страх майже повністю паралізував її, проте думки в голові раптом прояснилися. Розглядаючи двох кремезних "амбалів", що загрожували їй, Данелія розуміла, що один Павло навряд чи зможе з ними впоратися.