Глава 30*

Прокинулася Данелія сама у спальні Іллі. Вона так міцно спала, що навіть не почула коли він пішов. На краю ліжка хаотично валялися його речі: декілька краваток та пара сорочок, ніби він у поспіху одягався вибираючи одяг.

Данелія підняла руки до верху, розтягуючи м'язи. Почувалась вона бадьоро, хоч ніч, минула насичено, та скажено.

Вона подумала, що після такого... Дивитися у очі Іллі буде соромно. Від короткої згадки робилось млосно. Фрагменти з пристрасної темряви стали перед очима, аж по шкірі пішло тремтіння.Тепер Ілля повинен опиниться біля її ніг і виконати всяке її жадання. Хотілося швидше знайти Іллю. Після прийняття ванної, вона швидко переодяглась і вийшла до коридору, щоб пошукати Іллю. Ступивши крок, з дверей своєї кімнати, Данелія мало не наштовхнулася на Іллю. Він явно був не в собі: лице червоне, на голові хаос, волосся вологе ніби після душу. Сорочка охайно заправлена у штани тільки ґудзики були розстібнуті аж до грудей. Погляд Іллі був наляканий, ним мало не трясло.

Данелія усміхнено привіталася, але Ілля ніби від страху відійшов назад, притулившись спиною до стіни. Він дихав глибоко та збуджено.

- Ілля, що з тобою, тобі погано? - Данелія хотіла підійти до нього.

- Не наближайся! 

Ілля метушливо торкнувся рукою стіни, ніби хотів вхопитися за щось аби не впасти. Він блимав повіками, помірно розглядаючи Данелію.

- Ілля Олегович, машина готова! - З холу вигукнув Орест.

Чоловік почав підійматися до них сходами.

- Допоможи мені, й забери її від мене - Ілля важко ковтнув горлом.

- Тобто забери її? Якщо тобі погано я поїду з тобою.

Орест по мобільному почав викликати охоронця. За якусь мить, високий кремезний чоловік, також вже підіймався сходами.

- Тарас тримай її поки ми не поїдемо - Наказав охоронцю Орест.

- Та що діється, чому ти мовчиш? Ілля! - Данелія була вже поряд біля Іллі.

Він глибше вдихнув, відкинувши потилицю до стіни. Їх прямі погляди зустрілися разом, але охоронець вже взяв Данелію за плечі та відсунув у бік.

Вона почала кричати та упиратися намагаючись вирватися з міцних рук охоронця.

- Ум, ум, відпусти мене бугай! - Данелія спробувала п'ятою наступити на ногу охоронцю, але це ніяк не допомогло.

Орест підійшов до Іллі, і він обіперся рукою на плече Ореста. Вони почали спускатися сходами до низу.

- Куди ви йдете!? - У слід вигукнула Данелія.

Але на неї ніхто не звертав уваги.

Данелія почула як автівка поїхала з подвір'я. Охоронець вибачився та відразу відпустив. Данелія обурено спустилася на кухню. За плитою поралася їхня кухарка Соня. Жінка тільки сьогодні повернулася з відпустки.

- Добрий ранок пані. Я, приготувала дуже смачний омлет, будите? - Соня якраз закінчила готувати та відійшла від плити.

- Соня, а куди поїхали Ілля Олегович з Орестом?

- Данелія Олександрівна, я не знаю - Зніяковіло сколихнула плечима Соня.

Вона прокліпала віями мов метелик крилами.

 Данелія запідозрила - кухарка, щось приховує?

- Угу, добре - Данелія сіла за стіл переплівши ноги - А у цьому будинку тільки від мене все приховують, чи є ще хтось? 

Соня відразу повернулася до неї спиною й знову почала ніби щось робити. Жінка глибоко вдихнула, сколихнувши плечима.

- Пані, я справді нічого не знаю. Ілля Олегович навіть не снідав. Можливо йому погано і він... 

- Тобто погано? Він де... Він поїхав до лікарні. Соня?- Данелія задумалась.

- Ой, вибачте - Соня схопилася за руку, ніби попеклася і вийшла швидко з кухні.

Підіймаючись сходами до своєї кімнати, вона все обдумувала: напевно Іллі справді стало погано, йому не можна було вживати алкоголь. Хоч у ночі, він виглядав бадьоро і ніяк не п'яним. Вона почала дзвонити до нього, але його мобільний був вимкнутий.

 Данелія знов подумала про Кирила, і його погрози. Проте використовувати Іллю у чужих цілях більше не хотіла. Вона задумалась над тим, щоб розказати правду

хоч це могло поставити хрест на всьому. Вірогідність, що Ілля не пробачить дуже велика. Взагалі Данелія надто заплуталась.

На кого саме працював брат, тепер було не ясно. Коли Кирило її викрав, вона гадала, що потрапить до Тимура, а виявилася у руках Павла. Його зізнання про хворобу Іллі перевернули все з ніг на голову. Тільки тепер, вона зрозуміла, що насправді, давно закохана в Іллю, і зараз боїться втратити.

" Може він, просто поїхав кудись, бо жаліє за вчорашнє і поки не хоче деякий час з'являтися дома? А якщо Ілля, зовсім і не кохає мене? Він, ще жодного разу не казав про свої почуття прямо". Данелія знов задумалась у сумнівах. Вона тільки й те чула, від Іллі: невдалі жарти, пориви скептичної пристрасті, тільки ні слова про почуття до неї.

На вечір додому повернувся Орест. Він нічого не розказував, тільки запевнив, що з Іллею все добре. Така дивна поведінка діяла на нерви. До всього, вона досі не знала як далі бути, Кирило знову пропав із поля зору, можливо у брата як завжди були якісь проблеми. Данелія вирішила втекти без пояснень, і поїхати до батьків. Вона взяла спортивну сумку і почала збирати речі.

- Пані Данелія, а ви куди? - За її спиною прозвучав голос Ореста.

Він увійшов до кімнати настільки тихо і раптово, що вона налякано аж смикнулась з місця.

- Їду. Я, їду з цього дому. І не думай мене зупиняти Оресте. Передай Литваку, я не збираюся терпіти більше такого, ми розлучимось, без майнових угод. Я поїду до Лос-Анджелеса.

- Ви дуже сильно помиляєтеся. 

- В чому?

- Ви обоє дуже сильно помиляєтеся. Я просив Іллю Олеговича все вам розказати, але він боїться вас втратити.

- Так сильно боїться, що втік, і ні слова не сказав.

- Він вас просто кохає.

- Досить з мене таємниць, і загадок! Я, все знаю про його хворобу. Але це не причина тікати.

- Знаєте? Тоді чому хочете їхати?

Орест дивився на неї підозріло, ніби знав справжню причину.

- Це не важливо.

- Ілля Олегович зараз у лікарні, з ним все добре. Але без його дозволу я, не можу сказати у якій саме. Він сам скоро приїде за 2 дні. А поки вибачте, я вас не можу відпустити. І цього разу, втекти не вдасться, охорона навколо маєтку.