Глава 28*

На дворі майже смеркалось.

Данелія сиділа у своїй кімнаті перед дзеркалом. Сьогодні, вони разом з Іллею повинні відвідати поважний захід - Благодійний аукціон. Збереться чимало знаті, вона думала як знов побачить тих зрадливих "щурів", які напевно тріумфували коли дізналися, що їхня родина збанкрутувала. Задумано, розчісуючи волосся, вона дивилася на свій кулон, що лежав на поверхні трюмо, час від часу заглядаючи до середини, на зображення Влада. На жаль всі фото, коротке відео з мобільного пропали, а замовлення весільних знімків та відео довелося скасувати. Принаймні після трагедії, Данелія більше цим не цікавилась.

У роздумах вона не відразу почула стук у двері. Ілля увійшов та швидко спинився у неї за спиною. Він ховав руку у себе за плечима, і був у хорошому настрої, ніжна усмішка не сходила з його лиця.

Данелія ніби схаменулася, та швидко відставила кулон на трюмо, забувши його закрити.

- У мене є дещо для тебе. Я обіцяв тобі колись купити - Ілля нахилився до неї та поцілував у щоку, скосив погляд на її кулон.

Вона зніяковіло посміхнулась, теж крадькома глянувши на свою прикрасу.

Ілля ніколи не бачив кулон. Данелія не одягала його, щоб не привертати увагу.

- Це тобі - Ілля висунув руку із-за спини тримаючи оксамитовий, темно-синій футляр.

Він відкрив футляр, поставивши перед нею на трюмо. Зараз на Данелію дивилось вишукане, кольє з оригінальним плетеним ланцюжком та перлиною у формі краплі в поєднанні золотих деталей, та дорогого каміння. Данелія торкнулася пальцями до прикраси, затамувавши подих.

- Подобається? - Ілля став з боку та нахилився біля її плеча, звів брови.

- Так, не погане - Данелія не впевнено посміхнулася.

- Можеш одягнути його.

- Ти намагаєшся мене купити? - Її різкий погляд звівся до верху і зустрівся з лицем Іллі.

- А ти продаєшся?

- Напевно.

- Так дешево? Тоді тебе кожен може купити.

Останнім часом вона думала над тим, щоб все закінчити й розірвати ці стосунки. Вони зробилися надто обтяжливими для неї, постійне відчуття проданої речі, вбивали в ній останню краплю гідності, поваги до себе.

- Суто для тебе, грошей не вистачить!

Ілля розсміявся трохи закинувши голову назад, а потім зненацька схопив вище ліктя, поволі підняв її з місця.

- Ах, ну так, інші ж тобою забавляються безплатно. Акція? - Прошепотів майже біля її вуха.

- Тобі сьогодні не вдасться розізлити мене, чи вивести з рівноваги.

- Я і не намагаюся тебе злити. Думаю твій кулон, куди більше підійде до цієї сукні.

Він взяв кулон до рук, зверхньо розглядаючи.

- Яка відданість. Може я, зможу зробити для тебе дорожчий подарунок ніж це кольє? У твоїй кімнаті не вистачає однієї деталі... а ти мучиш себе ілюзіями через це, розглядаючи його у маленькі оправі. А ми для Влада зробимо великий портрет, на цілу стіну над твоїм ліжком, щоб ти більше ним задовольнялась. Як ідея?

- Така божевільна як ти.

-Я знав, тобі сподобається. Чекатиму тебе... Ні, вас у двох. В низу.

Він вийшов з кімнати гучно луснувши дверима.

Після такої розмови, настрій в Данелії змінився, вона відчувала себе осміяною, тому не одягла жодної з прикрас.

Вона спустилася до передпокою. Ілля стояв серед зали, розглядаючи спантеличено її муарову сукню, з оголеними плечима та глибоким декольте. Але за хвилину, швидко зібрався, стримуючи емоції до купи. Він сердито оцінив вигляд Данелії. Плаття яке сам підібрав, її яскравий макіяж... кожна деталь, викликала в нього збентеження.

Ілля зверхньо провів по ній очима, як раптом її тіло ніби звело.

- Давай Домовмось, я не хочу на заході корчити з себе щасливу дружину.

Данелія готувалася на опір, або категоричну відмову. Натомість Ілля розіклав перед собою пальці своєї правої долоні, та зняв обручку, поклав до кишені піджака.

- А давай.

Здивована, та навіть обурена, Данелія й собі зняла обручку, і поклала до клатча.

Ілля мовчки кивнув до виходу. Вона, покірно рушила за ним. Якщо до одруження він бодай жартома міг зробити її комплімент то зараз Ілля був холодний і ставився відсторонено аж до байдужості. Такі моменти інколи чіпляли, Данелія потай ненавиділа Іллю, за грубість. Здавалось йому у відповідь хочеться зробити її як найнеприємніше.

Всю дорогу вони їхали мовчки. Данелія сиділа повернута до вікна дверцят.

Вони спинилися біля світлої, двох поверхової будівлі, з високими колонами, та красиво стриженими чагарниками.

Увійшовши до середини, благодійний захід був в самому розпалі. Люди прибували й велика зала потроху робилась тісною, навіть світло мало поблякло від натовпу.

"Невже ці товстосуми прийшли показати які вони добрі благодійники?"

З того як всі були одягнені, виглядало ніби вони зібралися показати себе - у кого більше грошей.

Данелія розглядала присутніх: одні з них були чимось схожими на вішаки для прикрас, інші одягалися без смаку, головне "дорого - багато". Данелія підійшла до фуршетного столика, взявши бокал білого вина. Спостерігаючи, як багато жінок вчепилися до рук своїх чоловіків мов кліщами. Жінки ходили ніби приклеєні до плеча своїх обранців. 

На другому поверсі був ресторан зі столиками та майданчиком для танців. Багато присутніх, кого перестали цікавити приставлені лоти, підіймалися на верх до ресторану.

Ілля відійшов до чоловічої компанії. Він поводив себе як і обіцяв - відсторонено.

Чоловіки стояли біля стіни з великою картиною, місцями оголеної, пишногрудої панянки. Легка червона тканина приховувала інтимні деталі розкішних форм жінки, що безневинно опустила очі до низу.

Данелія помітила: серед чоловічої компанії тільки Ілля, не тримав в руках ніякого алкоголю. Навіть його харчування не було таким звичним як у більшості, середньостатистичних чоловіків. Ілля оминав жирну, смажену їжу, контролював спеції, сіль, і мало вживав цукру... У загальному дотримувався збалансованого, та зорового харчування. Так само, вів свій спосіб життя: ранкові пробіжки, прогулянки на свіжому повітрі, вчасні фізичні навантаження. Данелія потроху вливалася в такий ритм, де все під контролем, і розписано по пунктах. А недавно вона випадково помітила, як Ілля колов щось собі у ногу біля сідниць. Це відбувалося двічі на день. Регулярно. Які саме препарати, він вводив під шкіру Данелія не знала, А запитати якось не зважувалась. Вона тільки здогадувалась, що з його здоров'ям не все добре. І це стало помітно останній два тижні, Ілля почав шкатильгати на ліву ногу(саме в неї, він колов якусь суспензію)