Глава 23*

То міг бути кінець. Вона нарешті опинилася за стінами своєї нової кімнати, ноги понесли до ліжка, А світло малого нічника розсіював темряву. Очима Данелія блукала по незнайомих закутках спальні Ілля тепер дав іншу кімнату, ближчу до його спальні. Звикаючи до нового - іншого життя, досі не зрозумілого та загадкового, вона прислухалася до кожного звуку, але крім прискореного биття свого серця у будинку було тихо. Щось між радістю і страхом бентежило душу. Подумати тільки - вийти заміж за Литвака. Колись вона боялася таке й уявити, та й людина він не передбачувана, часто іронічний та свавільний чоловік. Годі подумати як в ньому можуть поєднуватися такі риси характеру: гумор, та суворість водночас.

Данелія поволі роздягалась, недбало стягуючи з себе сукню на підлогу, хотілося швидше лягти та міцно заснути. Від пережитих за день спогадів, аж лоскотало нутро. "Не завадило б чогось випити, чогось міцного, для кращого сну"- Вона ніяк не могла заспокоїтися.

Страх зустрітися з Литваком був сильнішим за бажання впитися. З рештою, вона одяглася для сну й опинилися в ліжку, підсунувши ковдру аж до носа.

Заплющивши очі, її раптом здалося ніби хтось йде сходами, наближаючись саме до її кімнати. Вона різко підхопилася, сівши на краю ліжка, серце знов як дурне, шалено загупало, особливо від думки, що Ілля таки увійде, а тоді вже не уникнути обов'язку "Шлюбної ночі". Та раптові кроки, що так чітко почулися з коридору, в мить стихли ніби й не було. Данелія вирішила, що то лише її бурхлива уява і знов спробувала лягти. Тільки тепер заплющити очі страх як було. Від напруги ні думки, ні тіло, не могли коритися, тому, що відбувалося.

" Чи це справді... Справді я, наважилась вийти заміж за ненависного мені чоловіка? А якщо, він схоче провести цю ніч разом?" - проказала у голові Данелія і вся затремтіла. Ця думка таки лякала, аж пропадав сон.

Як би можна було опинитися дома? у своїй кімнаті? Без тих страшних подій. Все забути та скреслити. Вона так скучала за тим безтурботним життям, зараз дуже не вистачало обіймів мами та мудрих настанов бабусі. Лише зараз Данелія зрозуміла від чого так хотіла застерегти бабуся. Погляд не на довго відірвався десь у глиб кімнати, вона затисла між пальців простирадло силкуючись заспокоїтися. 

Ще за дня, після підписання шлюбної угоди, Данелія не задумувалась про інший бік тимчасового подружнього життя. Вона просто була впевнена, що в договорі не могло йтися про щось інтимне, все й так було більш ніж зрозумілим - між ними не може бути близькості у будь-яких її проявах, (принаймні в цьому, вона намагалася себе запевнити). З думкою про близьких, вона швиденько поклала підпис, навіть не заглянувши до змісту документа.

Данелія знала свою стратегію і чітко трималася плану, та й відступати було нікуди, Кирило попередив, двічі не повторюватиме. Хоча її задум міг зруйнуватися, а все через свою необачність та поспіх. Вона навіть думала як доведеться змінювати правила гри, і шукати собі хоч якісь пристойні виправдання перед Литваком, та поки виглядало все інтригуючи, особливо коли ані виправдань, ні запасного плану не було. Лишилося сподіватися, що Ілля таки закохається по справжньому, хоч його звабити не легко, найперше коли він, читав всі її думки, і давно вивчив найменші спроби флірту.

Якщо Ілля, таки дізнається про її істинні мотиви. Певне найменше, що він зробить, це позбавить всього. Діяти треба було вкрай обережно. Все-таки вона знала, що подобається Іллі, навіть після того ранкового ляпаса.

Все здавалося надто небезпечним аж кров бурлила по венах. Колись такі відчуття, у неї були перед змаганнями, хоч коні давно лишилися у минулому, а найменший спомин про них, викликав великі переживання та стрес. Навіть випадково побаченого на дорозі коня, Данелія оминала та намагалася не дивитись в його бік. 

Після підписання контракту, Ілля запропонував відсвяткувати цю подію, тому запросив до ресторану. Перед цим, вони поїхали до салону, щоб купити для неї плаття. Бузкова однотонна сукня, мала гарний вигляд: відкрита лінія плечей, та бюсту, верх оздоблений блискучим напівдорогоцінними камінням, дрібно всипаний у зоні декольте аж до талії, і довга шовкова спідниця, та прозорі вставки на рукавах. Ілля одягнувся більш лаконічно: біла сорочка з модним коміром стійка, темний, оксамитовий піджак, що підкреслював гарні рельєфи тіла, і темні звужені до низу штани.

До ресторану вони увійшли трохи відсторонено, здавалося кожен з них хотів щось приховати. Ілля поводився досить стримано та спокійно, він навіть розглядав її помірно з осторогою, не викликаючи підозр. Данелія удавала задоволену дружину, а він щасливого чоловіка.

Після не примітивної вечері, вони поїхали до дому. Вже в автівці, у дорозі Литвак спробував торкнутися до її стегна, ніби випадком промахнувшись по коробці передач, Ілля довше затримав долоню на нозі. Він нервував, уважно стежачи за дорогою Ілля навіть боявся подивитися у бік Данелії, а після глибокого ковтка горлом, він швидко забрав руку, пальцями розстібнувши верхні два ґудзики своєї сорочки, та розширив комір.

Дома Литвак підвів Данелію до сходів, а сам лишався у низу, галереї. Сходи вели до їхніх окремих спалень та протилежних кімнат.

Піднімаючись у гору, Данелія не впевнено ступала сходами, зважуючи кожен крок. Дійшовши до середини сходів, вона обернулася, аби переконатися, що Ілля не крокує слідом. Він досі лишався на місці, мовчки проводжаючи її очима. Зробивши глузливий уклін головою, Ілля нібито засвідчив власну ввічливість. Від його жесту Данелія нахмурилась, і рішуче продовжила йти далі, все швидше.

З рештою опинившись у своєму тимчасовому прихистку, і зачинивши двері, вона почала стягувати з себе сукню й одягатися до сну.

Та зараз, коли у холі вже явно зарипіла підлога, а чиїсь кроки справді наблизились до дверей, Данелія з порушеним диханням відразу схопилася на ноги, ставши впевнено, вона глибоко вдихнула, затримавши погляд у напрямку дверної ручки. Хтось постукав. До кімнати увійшов Орест. З коридору засвітило світло, тому частина лиця Ореста лишалася в затінку, а тіло з'єдналися з темрявою.