Глава 8*

Мальовнича природа Карпатських гір та лісів, заворожувала погляд. Нарешті вона зможе багато гуляти серед природи, щоб набратися сил та нових емоцій яких почало бракувати. По дорозі Данелія бачила чимало місцевих ферм, і огорож з породистими скакунами. Вона

подумала, що вдасться покататися на якомусь коні, якщо зможе переконати Влада. Данелія поки не уявляла як це - бути мамою, проте вже декілька разів приставляла реакцію своєї родини: Стурбоване лице Олександра. Смішні бідкання - Клавдії, аж до запаморочення. Певно тільки мама зрозуміє, і сприйме найспокійніше. Алена сама майже в такому віці, завагітніла Кирилом, тому не встигла закінчити Університет, і все життя присвятила дітям та сім'ї.

Можливо через свій досвід, мама хотіла, щоб Данелія здобула освіту, і не повторювала її помилок.

Вони поселилися у хорошому готелі з назвою Міжгір'я. Це був суцільний комплекс. Місцева база відпочинку, з річками, штучними басейнами, спа - салонами, та різноманітними розвагами.

Дерев'яний готель, частково був розташований у заповітній зоні парку, тому зачаровував своє красою. У середині готелю їх зустрів адміністратор.

Покоївка провела до номера на другий поверх. В середині приміщення, пахло благородною деревиною. На декотрих стінах висіли гуцульські ткані килими, а на високих стелях, висіли масивні сучасні люстри з додаванням кованих елементів у стилі лофт.

Тепер кожен ранок Данелії починався зі свіжого морквяного соку у ліжко. Влад слідкував за її харчуванням. Майже кожного вечора, вони сиділи у двох під небом, біля відкритого вогню у зоні барбекю.

Якраз сьогодні, надвечірньої пори Влад знову розпалив багаття. Все більше стало холодніти. Вони сіли навколо вогню, що поволі набирав сили, і робився могутнішим. До них приєдналися ще пару тутешніх людей і їхній гід.

Влад заварив трав'яного чаю. Духмяний запах рознісся навкруги. У свої компанії вони обговорювали гарні місцеві краєвиди.

- Ми з ранку гуляли з Владом в парку, і вийшли на інший бік стежки. Я думала що ми вже заблукали, але там так гарно! Чому далі знак Заборонено? Хіба це не належить до цього комплексу? — Данелія поцікавилась у гіда.

- Так, це все належить до комплексу, але далі, для місцевих єгерів дозволені полювання на вепрів, тому зараз там заборонені прогулянки. Дивно, що вас ніхто не попередив?

- А що за тим лісом? Я і ферми там бачила.

- Там водоспади, але вони точно не належать до нашої бази. Та й проїхати туди на машині не можливо. Доріг хороших там

нема, а йти пішки довго. Але можна взяти на прокат коней.

- Як чудово! А ви б могли нас туди провести?

- Данелія, ти ж хотіла піти на атракціони.

Ми вже говорили ніяких коней, і там може бути небезпечно — відказав Влад.

- Але ж ми обережно.

- Ні!

- Повірте Данелія тут є ще красивіші місця — запевнив гід.

Вони ще довго говорили. Влад приніс плед і накинув її на плечі. Вона розуміла, як сильно його кохає - і це назавжди.

І як вона могла, скоріше допустити думку, ніби її сподобався той Литвак? Звичайно він має добрий вигляд, вміє гарно говорити, має почуття стилю, та шарму. Але ж, напрочуд не її смак! Ще Данелія пригадала, як недавно Аля розказувала, що її подобаються старші чоловіки: Ніби

вони знамениті звабники, та хороші коханці. І точно знають чого хоче жінка.

В Данелії, аж мурашки побігли по тілу, і щоки налилися червонцем. І з якого дива вона вирішила, що сподобалася Литваку?Чоловік він пристойний, і поки не проявляв до неї симпатії, а на танець вона сама його запросила.

Крім думок про Литвака, вона подумала, що скоро доведеться переїхати додому Влада.

Але насправді зовсім не хотілось. Данелія

обійняла Владову руку і схилилась до його плеча, відчуваючи тепло та безпеку.

Данелія вже дуже чекала свого дня народження, щоб таки отримати від Влада дозвіл поїхати на конях. Ще з вчора Влад домовився про полювання, тому з само ранку поїхав на орендованому пікапі.

Вона з відвідувачами пішли на екскурсію. Під час прогулянки Данелія помітила неподалік ферму, на якій здавали коней на прокат. Багато охочих збиралося біля загону і хотіли навчитися, бодай осідлати коня.

Вона підійшла ближче, де Конюх їздив верхи. Чоловік середніх років, скочив з коня і привітався, звали його Іван. У загоні було багато різноманітних порід, але більше Данелії приглянувся кінь, біло — чорної масті породи Пінто. Її очі відразу заблищали від бажання покататися, але якраз повернувся Влад. Він під'їхав автівкою до огорожі із тваринами, і спинився недалеко від Данелії, підійшов до неї.

- Влад я б хотіла прокататися на коні. Давай, поїдемо до тих водоспадів, я хочу того, чорно — білого Пінто. Навіть в нас на фермі, нема такої породи!

Данелії так кортіло покататися аж шкребло нутро з радості.

- Пані, це не можливо - сказав конюх, спираючись на огорожу, - За межі цього угіддя, виїхати заборонено. Зараз сезон полювання, це небезпечно — Іван, легко усміхнувся.

- Я чудово знаю, що таке полювання! Полювання дозволено тільки до обіду. А після, ми можемо туди поїхати.

- О, ні, вибачте, але я не можу допустити такого. Якщо хочете, то тільки по ці місцевості.

- Та прошу, припиніть, я наполягаю! — вона глянула в бік Влада, — ну скажи йому Владе, я хочу поїхати хоч на трішки.

- Це вже точно ні. Ти знаєш, ми сьогодні повертаємося. Завтра твій день народження.

- Влад, ну ми будимо дуже обережні, я читала вагітним потрібно багато рухатися.

- Рухатися Данелія не означає їздити верхи. Я проти, інакше мені доведеться подзвонити й все розповісти. Як ти думаєш твоя родина зрадіє, твоїй витівці?

Вона насупила брови та губи, як дитина, і вперто пішла з іншими відвідувачами до Готелю.

Від образи Данелія мовчки сиділа у кімнаті, переглядала відео на ютубі.

Сонце якраз стало на середину неба, і сильніше припікало.

До кімнати увійшов Влад непорушно стоячи у проході, він невинно дивився з під лоба, його глибокий проникливий погляд твердо упирався на насуплене лице Данелії. Ще трохи, й вона б не втрималась від сміху.