Глава 7*

Після всього що сталося, аж розболілася голова. Данелія пішла до своєї спальні, і прилягала на краю ліжка. Зустріч з Литваком приємно здивувала. Її навіть здалося, що він прийшов зовсім не через ділові справи, а перепросити за вчорашнє. Дивно, та неприємна розмова з Павлом навіть вилетіла з голови. Литвак діяв на неї як заспокійливе.

Скоро повернувся Влад. Вона з нетерпінням чекала, щоб побачити готовий кулон. А ще хотілося прояснити все про справи на фермі, вона не могла допустити аби її кінь, брав участь у будь-яких змаганнях. Для її Дунаї, це могло бути травматично.

Влад був чимось засмучений. Вона подумала перенести розмову про його батька. "Напевно сьогодні важчий день, не тільки у мене?" - Данелії підійшла до Влада і обійняла.

- Забрав твій кулон.

Влад вийняв з кишені куртки красиву оксамитову коробку, темно-синього відтінку і дав Данелії.

Данелія з цікавістю зазирнула до середини, але там виявилися її смарагдові сережки, саме ті що вона продала. Вона зніяковіло подивилася на Влада, його вираз обличчя вимагав лише одного - пояснення.

Данелія вже пошкодувала, що доручила саме йому, поїхати по кулон. Насправді вона і гадки не мала, що її сережки можуть відразу виставити на продаж.

-А звідки вони, у тебе? - Данелія спробувала удати, що здивована.

- Уявляєш, я ще раз їх купив. Спочатку, я подумав може це просто збіг, але власник крамниці, таки підтвердив, що саме ти, їх принесла. Його небіж все йому розповів. Для чого ти їх продала. Тобі потрібні гроші?

Через велику кількість своїх прикрас, вона забула, що ці сережки, від Влада.

Вагітність на неї діяла якось дивно. Данелія стала забудькуватою і розгубленою.

-Влад я...

-Я хочу почути правду, якомога правдоподібну!

Тут Влад нагадав свого батька. Ухилитися від питання не можливо, а брехати марно. Відступати вже нікуди.

- Так, мені потрібні гроші, п'ять тисяч євро.

- І для чого?

- Для Кирила. Влад, він сказав що розкаже про вагітність, а я поки не хочу над собою гіперопіки та контролю.

- Дурниці!

- А ще він сказав,- вона зробила паузу, - що тобі може натякнути, ніби дитина не від тебе.

- Данелія, не можна вірити всьому, що каже твій брат. Тим більше я знаю про його залежність. Вибач, але твій брат - Шулер.

- Влад він напевно винен ці гроші. Я хочу допомогти йому, не вже нічого не можна зробити?

- Авжеж можна Данелія. Спробувати раз оплатити борги твого Кирила, а потім до кінця життя виплачувати йому великі суми грошей. Ти просто навіть не знаєш, що це таке, і настільки може бути небезпечним.

- Я дуже прошу тебе, допоможімо йому, тільки один разочок, буд ласка.

Вона зробила жалісним лице і докупи стулила долоні.

- Добре, я дам тобі всю суму, але у мене є умова. Ти більше нічого не будеш приховувати від мене. Ніколи.

Тепер Влад вийняв з кишені, подарунок бабусі. Данелія відчинила кулон заглядаючи до середини оправи. Їхні фото вийшли такими, як вона задумала. Влад сидів верхи на коні, а вона стояла поруч, тримаючи його за вуздечку. Фотографії вийшли чудовими.

Вже за смачною вечерею у їдальні, Данелія вихвалялася знімками у середині кулона.

За столом було більш ніж по звичайному.

Короткі жарти, обговорення про справи на фермі й взагалі бізнесу. Тато зовсім не згадував про проблеми із кінними змаганнями, і з вигляду був задоволеним, ніби від вигідної угоди.

Данелії теж не хотілось підносити гострі питання за столом, що досі докучали.

Вона подумала що можливо батько з Владом можуть і не знати про задуми Павла, і для бабусі це буде не хороша звістка.

Кирила знову не було. Після обіду він кудись пропав. А під кінець вечері зателефонував на її номер, та попросив принести гроші.

Данелія негайно вийшла біля воріт, де чекав брат. Вона намагалася бути не помітною. Кирило попросив вийти за межі маєтку. Данелія на відстані прямувати за ним, щоб їх не зафіксувала камера спостереження. Вона вперше відчула запах кримінального світу. Йдучи за братом, вона озиралася ніби злодій, тримаючи біля вуха мобільний, не перериваючи зв'язок з Кирилом.

Раптом, коли вони минули територію їхнього маєтку, Кирило зупинився. Він досі був у чорних великих окулярах, а на голові накинутий байковий капюшон. Брат взяв конверт з валютою.

- Ти не будеш рахувати? - Цю фразу Данелія часто чула у фільмах, а тепер сама сказала її.

Але Кирило по звичному єхидно хмикнув.

- Я довіряю - упевнено відповів.

Кирило пішов на іншу вулицю, у напрямку припаркованих автівок. Данелія захотіла простежити за ним, але телефонний дзвінок змінив плани, і вона у сутінках повернулася додому.

За декілька днів Влад запросив до ресторану. Доволі довго Данелія не відвідувала ніяких закладів, дуже часто вона розважалась у клубах закритого типу, або на вечірках, дома у друзів.

Ресторан для неї, щось надто офіційне, тим більше такий вишуканий. Напевно саме у таких закладах мали б вирішувати серйозні справи, або укладати вигідні контракти.

Місце не з дешевих. Ненав'язлива жива музика, столики прикрашені живими квітами, додавали романтизму, не зважаючи що вже всі місця були майже зайняті, тут було затишно.

Влад повів її у глиб ресторану, вони розмістилися у самому центрі.

Після їхнього замовлення Влад розпочав розмову, якої вона постійно уникала, і завжди відкладала на потім. Він як завжди хотів знайти хорошого лікаря, пройти обстеження і стати на облік, а ще гірше, нарешті розповісти про вагітність.

Данелія з не охотою слухала Влада, мова про лікарню, завжди викликала в ній, негатив і асоціацію з хворобами, якраз від того першого разу коли упала з коня, і зламала ребро. Тоді вона два тижні пробула прикутою до ліжка, і мало рухалася. А якщо розповісти про вагітність? То й взагалі доведеться питати дозволу, щоб встати з місця.

Та попри всякі доводи й вмовляння, цього разу Влад був непохитним і наполягав на своєму.

- Данелія, на прийом до лікаря ми точно підемо. Це твоя перша вагітність, я хочу переконатися що все гаразд.