Глава 6*

День доходив до обіду. Вона сиділа за столом веранди, закутана у теплий бавовняний плед, в руках парувала чашка з чаєм. Данелія з сумом дивилася на подвір'я, скоро вона поїде звідси й стане частиною досі для неї чужої - сім'ї.

Данелії дуже хотілося побути довше дома, але Влад наполягав на переїзді, щоб не відтягувати.

До одруження, вона не уявляла свого життя з людьми про яких майже нічого не знала. Якось Влад повіз її до своєї мами до

Пен хаосу. Сільвія з радістю прийняла їх. Світловолоса жінка, гарної зовнішності, була досить привітна. У Данелії не укладалося у голові, як Сільвія така тендітна та ніжна, могла так довго прожити у шлюбі, з суворим, та грубим чоловіком як Павло.

Іноді Данелія не розуміла, чому ставиться до Павла так упереджено і з насторогою.

Суто з нею, він мало контактував, вона намагалась уникати зустрічей з ним. Для неї він лишався закритою людиною. Тільки

тепер, коли скоро доведеться переїхати до Влада, вона подумала, що буде змушена терпіти присутність Павла.

Якоюсь мірою, її весілля стало як прикриття, щоб відвернути увагу від вагітності. Хоч дехто з її сім'ї справді хотів, щоб Данелія вийшла заміж аби покращити справи по бізнесу. На фермі почалися проблеми. Батько завинив Павлу велику суму, і по вуха загруз у борги. Не зважаючи на все Данелія справді кохала Влада, принаймні так її здавалося.

До будинку наближався Кирило.

На весіллі, він часто десь зникав, а тепер повернувся хто, зна звідки, прямуючи до Данелії на веранду. Ще на відстані, вона помітила що з ним, не все гаразд. Його темні окуляри прикривали майже все лице. Кирило трохи тремтів, а коли наблизився, то нахилився над нею, з боку біля її вуха, і тихо нагадав про гроші. До вечора вся сума мала бути готова.

Вона вже сама здогадалася, що братові потрібні. Ті кольорові шматки паперу? Ним по простому трясло. Особливо руки, коли він вийняв їх з кишень. Тепер Кирило виглядав на людину з кримінального світу, а його хриплий, наляканий голос, був результатом від нещодавнього програшу.

Кирил програв все, що можна. Він перейшов верхню межу, до якої здавалося далекою, а сьогодні банальна суміш програшу, опинилася в його руках. На останні пару доларів, він замовив пляшку міцного віскі, й впивався до безпам'ятства аж до світанку. Очі закочувалися, рот розпливався в гримасі, схожу на задоволену усмішку, і водночас безпорадність.

Він сам часто бачив людей після програшу, принижуючи їх у думках та зневажливо проводжаючи очима. А тут раптово опинився на тім самім місці.

- Прийшов тобі нагадати про гроші -Хрипло промовив Кирило.

- Не хвилюйся. Гроші будуть. Де ти був? На весіллі тебе не було.

- Це вже, хай тебе не обходить мала. Краще думай про свої проблеми. Тобі тепер нерви ні до чого

Коли Кирило пішов, вона ще сиділа засмучена поведінкою брата. Данелія перебираючи пальцями по столу, дума зовсім про інше. У її голові, відтворювався вчорашній день.

Друга половина весілля, проходила не погано. За танцями й гарною музикою, вона забула про не приємний випадок з Литваком. (тільки зараз вона пригадала як правильно звучить, його фамілія).

- Литвак - повторила вона, і щось залоскотало в душі.

Вона так і не зрозуміла справжню причину його раптового зникнення.

Влад з Павлом, коли провели Литвака, сказали що він поїхав у нагальних справах. За те її батько говорив геть інше.

Суто для неї, це виглядало на втечу. Вона навіть злилася що Литвак не дочекався на її повернення.

" Ще чого, невже він мені міг сподобатися? Ні дурня якась, це не можливо!" - Данелія прокоментувала майже в голос, що крутилося на язику. Навіть стало страшно від почутого.

Ще з ранку Влад з Олександром поїхали у справах на ферму. Скоро мали відбутися Кінські перегони, тому все йшло до підготовки.

Вона ж проспала майже до обіду. Сьогодні вперше її перестало нудити. Почувалась Данелія добре, навіть прищів на шкірі поменшало, хоч скоро живіт було не приховати, а зважитись на правду сміливості бракувало.

Для Данелії вагітність, і справді стала мов випробовування. Тут таки Алена мала рацію - одружитися у такому ранньому віці,

ще яке випробування, а при вагітності, це суцільні обмеження. Вже не погуляєш з друзями на вечірках. Зменшилась рухова активність, а про коней взагалі можна забути.

До їхнього фермерського господарства було п'ять кілометрів. Трохи подумавши Данелія вирішила туди довідатись. Вже довгенько вона не приходила до коней, і дуже скучала. Погода тим часом зіпсувалась, і почали надходити темні хмари. Вона попросила Віктора приготувати автомобіль, щоб відвезти її на ферму.

- Вам напевно вже дуже кортить побачити вашого Дунаї. Думаю він теж дуже скучав - Сказав Віктор.

- Так хочу, але зараз напевно дощитиме, і коней треба загнати до стояла. Ти знаєш перед перегонами їм не бажано намокати, щоб не простити.

- Ооо, не хвилюйтеся, цей дощ буде не надовго, та й хмари, гляньте з іншого боку від вас. Небо прояснюється. А Я ось торбинку цукру вже приготовив, візьміть до кишені.

Віктор подав Данелії чорну малу торбинку з цукром. Вони сіли до автомобіля і поїхали.

У дорозі почав дрібно накрапати дощ. Вони їхали широкою польовою дорогою. Данелія сиділа по заду, понуро розглядала зелені пагорби, лісові посадки, і як на диких деревах черешні з'явилися перші пуп'янки цвіту.

Широкі лани пасовища, належали їхній родині. Все це започаткував їхній прадід сам Болгарин. Дід перекочував до України

разом з сім'єю вже давно. На той час він був політиком, тому йому вдалося заробити не поганий капітал та підпільно придбати ці землі. Через любов до тварин, дід вирішив займатися фермерством. Його брати(а їх було в діда четверо), роз'їхалися по світу.

Тому зараз за кордоном Данелії вистачало кузенів та родичів, особливо улюбленого дядька Рамена. Дядько виглядав дуже добре попри свій вік - сімдесят років. Його веселій вдачі та оптимізму, можна тільки позаздрити. Він був цікавим співрозмовником, хоч Данелія мало чого розуміла, з його картатого акценту. Дядько народився на Україні, а потім, після закінчення Університету переїхав до Лос-Анджелесу, тому мова його стала смішною.