Глава 5*

Стукіт серця, сильніше бив у груди. Її раптом захотілося побути на одинці. Зібратися з думками, все осмислити й зрозуміти: про що, шкодує в цей момент. А ще хотілося збагнути, чому вона переповнена дивним відчуттям схожим на страх, що ніяк не відпускає.

Всі вийшли з кімнати та залишили її на одинці. В цю мить Данелія чомусь жаліла, що не може хоч трохи проїхатись верхи, особливо на своєму улюбленому коні — Дунаї. Напевно такої можливості найближчим часом не буде. Її кінь майже виріс разом з нею, саме на цьому коні відбувалися перші тренування. Хоч у змаганнях, кінь ніколи не брав участі, це був подарунок батька, перевезений з Азербайджану - Каспійський кінь, біло-сірого забарвлення, чотирнадцять років. Поважний вік як для коня, але коні цієї породи могли жити й до тридцяти років.

Вже невдовзі сигнальні звуки авто, увірвалися до її слуху, це був кортеж Косевичів. Данелія глянула у вікно, і побачила, багато машин, що зупинилися біля воріт. Влад, вже був у їхньому дворі.

Вона глибоко вдихнула, всі чекали лише на неї - на її вихід. Данелія зібралася з духом і пішла, відчуваючи легке хвилювання.

Простора світла зала, наповнилась гостями. Мінімальний декор та живі квіти троянд, легко підкреслювали свято.

Зупинившись на майданчику біля сходів, вона відразу почула плескання долонь, і вигуки вітань. Йдучи до низу, тільки звук її каблуків, відтворював биття серця. Білий шлейф граційно спадав сходами.

Влад підіймався на зустріч, його глибокий теплий погляд притягував до себе. Він подав руку з букетом, і ніжно поцілував Данелію в губи, додаючи цим впевненості.

Гаряча, чоловіча долоня стисла її руку між пальців. Наречені разом спустилися до низу.

Після усіх урочистостей, та невеличкої фотосесії, всі гості, та новоспечена сім'я, поїхали до ресторану, де молоде подружжя приймало вітання.

Розкішний, банкетний зал, високі натяжні стелі світлих тонів, зі вкрапленнями золотого та срібного кольору. Все було як у кращих традиціях європейського стилю, готельно-ресторанного комплексу «BeSt» міг вмістити до 300 гостей.

Людей справді було настільки багато, що Данелії здавалося вони ніколи не припинять надходити. Вона вже втомилася підносити щоку для поцілунків, лице аж затерпло видавлювати з себе посмішку. Багато гостей вона бачила вперше, хоч з сім'єю, вони часто відвідували світські заходи, й батько з багатьма встиг її познайомити.

На Весілля приїхало чимало родичів: Подружжя Савчуків - тітка - Соня, дядько - Льоша, і двоюрідний брат - мами - Ігор, а ще брат батька - Федір, що досі гриз граніт науки, щоб отримати вже третю вищою освіту. Перші дві йому виявилося, чомусь замало, для ведення будівельного бізнесу.

Багато родини недавно повернулися із-за кордону, навіть бабусин брат - Рамен улюблений дядько Данелії, не зміг пропустити таку подію племінниці. Дядько приїхав з самого Лос-Анджелесу, по його кольоровому одязі, відчувався феєричний контингент. Коричневий піджак та жовті штани, для чоловіка сімдесяти років, був для декого не звичним. Тільки не для Данелії, вона давненько не бачила Рамена, проте вже дуже скучила за своїм кумедним дядьком.

Більше нових людей прийшло з боку нареченого, (для них Павло наказав посміхатися найбільше). Здебільшого, це були впливові люди, та бізнес - партнери.

Мама Влада - Сільвія, прийшла зі своїм нинішнім чоловіком - нафтовим магнатом. Між колишнім подружжям Косевичів, стався невеликий конфлікт. Павло розізлився коли побачив Сільвію з теперішнім чоловіком. Тому відразу після вітань, Сільвія з чоловіком поїхали, чим дуже засмутили Влада.

З рештою Привітання були завершені.

Данелії можна було розслабити лице, і ненадовго присісти, бо вже за декілька хвилин, мав бути їхній перший танець.

Танцювати Класику - Данелія не вміла.

Та й на Влада не варто було сподіватися.

Тому коли заграла музика, Влад ледь скривив лице, він знав що доведеться потерпіти наступи Данелії на стопи.

З першими кроками до танцю, і звуками мелодії, до ресторану увійшли ще двоє людей. Чоловіки зупинилися на вході, - це були гості що запізнились. Поки, вони ніяк не привертали уваги Данелії, чи когось із присутніх.

До них відразу підійшов Павло, щоб зустріти. Він дуже зрадів приходу гостей.

Разом чоловіки, наблизилися до танцмайданчика, де наречені виконували перший танець.

Старший Косевич, жваво почав спілкуватися з новими гостями; Олександр також приєднався до їхньої бесіди.

Кружляючи в танці, увагу Данелії привернули прийдешні гості. До них приєднався Павло та її батько. Чоловіки намагалися про щось розказувати, ніби пояснюючи короткими фразами та жестами. Через звук музики, їхні голоси геть не були чутними. Раптом один незнайомець, із їхньої компанії, глянув у бік Данелії. Їхні погляди зустрілися синхронно.

Чоловік вперто прямим поглядом дивився на неї. Від несподіваних емоцій, що нахлинули, в Данелії перехопило подих.

В цю мить щось стиснуло груди, а голова ледь пішла обертом, її зробилося навіть моторошно. Данелія сильніше зціпила пальці, на плечах Влада, боячись від страху втратити самовладання, чи ще гірше, знепритомніти.

" Ото зараз мене знудить, або я гепнусь тут, і перед всіма осоромлюся. Сміху буде" - вона насупила брови, намагаючись зібратися.

Незнайомець, тепер все частіше продовжував стежити за кожним її рухом. Їхні погляди щоразу зустрічалися автоматично і навіть не сподівано, попри те, що Данелія намагалася уникати сутичок з тим чужим чоловіком. У темних, геть незнайомих очах, було щось більше ніж проста цікавість. Щось проникливе крізь неї, близьке та рідне. Схоже на ковток свіжого повітря якого зараз не вистачало.

Данелія спробувала на мить заплющити очі й заспокоїти себе, а потім глянула на Влада розуміючи, що для неї не існує ріднішої чи дорожчої людини крім нього.

Музика зупинилась і танець закінчився, поцілунком, ніжним і до нестями закоханим. Влад взяв її руку і вони підійшли до компанії нових гостей.

- Познайомитися це - Литвак Ілля Олегович, і його помічник Орест. Сподіваюся на подальшу нашу співпрацю.