Глава 2*

Букет був таким великим, що вона ледь бачила куди йти. Піднімаючись сходинками до своєї кімнати, по заду не помітно підкрався Кирило. Він мало не налякав Данелію, вона ледве втрималась на ногах.

- Не важко, давай допоможу? - Кирил

 підтримав її за лікоть.

- Ху, дідько, та я мало не впала. Ні я сама.

Вона хотіла рушити далі, але спинилась, проникло глянувши на брата. У зелених очах Кирила, затаїлалсь тепер якась хитрість, та прихований підступ. 

Данелія передумала тримати важкий оберемок квітів, тому хутко вкинула їх Кирилу, і брат спритно підхопив букет.

- Тобі щось потрібно? - поцікавилась вона.

- Не так багато, як ти гадаєш. Але щойно за столом я подумав, при яких випадках, можуть так поспішати виходити заміж?

Кирило так чітко підкреслив свій натяк, глянувши прямо на її живіт, що Данелія прудко вхопила його під лікоть і затягла до своєї кімнати, навіть до кінця не зачинивши дверей.

Данелія  сіла на м'який стільчик, переплівши перед собою руки, та почала говорити не так голосно:

- Ну, про які випадки ти хочеш поговорити?

- Вагітність наприклад.

Такого Данелія не чекала, тому різко скочила на ноги, повністю зачинивши двері.

- Ти що, тихіше. А як хто почує.

- То мої здогадки таки правда?

- А хоч і так, що з того. Рано чи пізно, про це все одно дізнаються, я просто не хочу завчасно шокувати батьків...

- А особливо нашу Клавдію Пов'яду, яка вірить що її зразкова онука — зразкова.

І відразу після весілля, піде навчатися, як вона й хотіла — Сходу доповнити Кирило.

Незадоволено прицмокнувши, Данелія обурено закотила очі. Вона розуміл, брат не просто допитується про вагітність, йому точно потрібна якась послуга, на яку доведеться погодитись.

- То що ти хочеш, на заміну мовчанню? - вона підійшла в притик до брата.

- Як добре що моя сестра мене розуміє з пів слова.

- Без довгих діалогів.

- 5 тисяч євро.

- І звідки по твоєму я маю дістати такі гроші?

- Ну — у, в тебе є багато варіантів. Зайняти у свого Влада, попросити у батька, або може продати одну зі своїх прикрас - Він глянув прямісінько на кулон, - їх в тебе он стільки.

Кирил єхидно посміхнувся куточком рота, торкаючись пальцями її прикраси, що висів у неї на шиї - новий подарунок бабусі.

- Ой Кирило, щось здається мені, що ти вліз у гру гіршу за покер. Але це твої справи. Гаразд я знайду гроші, думаю за тиждень зможу їх тобі дати.

- Три дні, не довше.

- А ти не боїшся що мій секрет, виявиться не таким цінним, проти твого. Я знаю для чого тобі гроші, ти весь у боргах.

Влад аж ні трохи не зніяковів, навпаки на його білявому лиці виникла впевнена усмішка. Він ніби ще мав у своїй колоді карт, прихований козир.

- Тоді твій секрет може набути цінності. Наприклад я випадково можу Владу натякнути, що дитина не від нього.

Данелія мало не оторопіла. Нахмуривши брови, вона стисла пальці в кулак.

Від такого підступу і брехні її хотілося вчепитися в його темне волосся, і висмикнути з пару волосин.

Вже подумки, вона б добряче подряпала його лице, і стряхнула за плечі. Одна лиш така думка, ще більше змусила її серце калатати сильніше. Від люблячого брата лишилась хіба що його приваблива зовнішність. А він так схожий на батька, тільки погляд, став гнівним та злим.

- Але це не права! - вигукнула у нестямі вона, аж в грудях не стало повітря, — та нехай. Добре, за три дні будуть тобі гроші.

- Ооо, а ось і Косевичі їдуть, — ставши навшпиньки, він визирнув повз неї у вікно.

До воріт їхнього маєтку під'їхав автомобіль. Охорона відчинила громівські ворота, на подвір'я в'їхав білий кросовер Chevrolet Tracker. Першим з салону позашляховика вийшов Влад. З під його шкіряної куртки, видніли широкі плечі та міцні руки. Русяве волосся стрижене під полу — бокс підходило до кирпатого носа. Ще з далека можна було помітити проникливий погляд карих очей Влада. В його обличчі завжди вбачався особливий магнетизм, найбільш при загадковій усмішці коли на лівій щоці робилася виямка.  

Слідом з автівки вийшов його батько 

 Павло - солідний дебелий мужчина, досить міцної статури, суворе кругле лице блищало від гладко вибритої щетини. У минулому Павло був боксером, можливо через це у нього лишився запальний характер. Дружина від Павла давно пішла, і хоч їхні відносини досі натягнуті, колишнє подружжя при зустрічі намагається оминати сварок.

Після розлучення Павло вирішив надалі ростити сина самостійно. Він добився аби Влад лишився з ним. Тому від дванадцятьох років Влад, практично не бачив свою маму.

Віктор  вийшов на зустріч гостям. Чоловіки попрямували до навісу будинку. 

Данелія почала швидко надягати сукню, таки плаття на її фігурі стало трохи тугіше хоч і вільного крою. Вона взяла до нього пояс, аби якось виділити талію.

Плаття з довгим рукавом, в дрібну клітку, шоколадного відтінку, добре все приховувало. 

Затонувавши червоні прищі, Данелія вибігла на подвір'я. Олександр теж поспішив до гостей і приєднався до бесіди. 

Чоловіки стояли під верандою, із запалом 

щось обговорювали. Такі жваві балачки могли стосуватися тільки бізнесу та коней.

Навіть майбутнє весілля не могло затьмарити обговорюванню нових придбаних жеребців. 

Данелія зовсім не злилася за їхні обговорення, бо сама любила поговорити про коней та їхню ферму. Вона з легкістю приєдналася до компанії. Влад  обійняв рукою за пояс, він ніжно пригорнув Данелію ближче до себе. Вона відчула його теплу долоню що трохи тремтіла. 

Влад напевно хвилювався, він глянув прямісінько у її очі, мабуть  переконатися що все на справді, й скоро їхнє весілля.

 Данелія не шкодувала що виходить заміж, хоч вагітність справді ніхто не планував.

Бабуся таки мала рацію, навчатися потрібно, і про Влада вона не помилилася, він дбайливий та уважний - повна протилежність своєму батьку.

Старшого Косевича крім прибутків мало чого цікавило, він повністю присвячував себе роботі, а про деякі його брудні справи Данелія сама знала. Чутки ширилися всякі, навіть між її друзів.