Глава 1*

Для родини Пов'яд наставали не прості часи. Дочка Олександра, місцевого бізнесмена, виходила заміж. У свої не повні вісімнадцять, Данелія вже встигла завагітніти. Тільки про це поки з її сімейства ніхто не знав. Принаймні дівчині так хотілося думати. Старший син Кирило, взагалі захопився підпільними іграми, тому невдовзі почав програвати кругленькі суми. Зараз коли Олександр дізнався про таку залежність сина, то відразу закрив усі його банківські рахунки.

Данелія б зовсім воліла нікому не розказувати про дитину. Про дітей у її віці годі й мріяти. Проте тепер, за власні мрії та амбіції, можна було забутити. І все ж поділитися приголомшеним секретом, з майбутнім татусем, таки довелося, аби вирішити як бути далі. Хлопець виявився надто відповідальним, тому зараз Данелія виходила заміж за Косевича Влада - сина, їх партнера по бізнесу.

Взагалі життя тут - неподалік Києва, аж розквітало, як перші пуп'янки на деревах, після холодної, лютої зими. Вагітність Данелії, зупинила жвавий ритм її життя. Вона вже не могла як раніше відвідувати батькову ферму, щоб покататися на конях, покинула кінний спорт, менше почала з'являтися на людях, та світських вечірках. Загалом заборон побільшало, і це не могло не засмучувати.

Навіть згадка про її весілля, то й зовсім викликала двоякі відчуття - хвилювання та радість водночас. Своїм стрімким рішенням одружитися, Данелія вкрай схвилювала батьків, особливо бабусю Клавдію, що сподівалася на її подальше навчання за кордоном. В їхній родині освіта - це не від'ємна складова для подальшого життєвого шляху.

Принаймні такої думки дотримувалася Клавдія, успішна та сильна жінка. Саме вона керувала більшою частиною їхнього фермерського бізнесу.

Сучасна бабуся із суворими правилами виховання, та дотримання певної гідності й чеснот, які могли виділяти їхній знатний рід - Пов'яд. Виглядала бабуся надто принципово, для інших членів родини. Та все - таки, у цієї залізною леді, ховалося м'яке і любляче серце — мудре та свідоме.

Була п'ятниця 2012 - того року. Квітнева імла рясно вкривала ще не зовсім озеленену галявину. Олександр із їхнім управителем по дому Віктором, ще вдосвіта поїхали на ферму. Породиста кобила мала народити лоша, а це для Олександра відзначалося неабиякою подією.

Ранкова нудота знову змусила Данелію прокинутись дуже рано. Вона різко вискочила з ліжка та чкурнула до вбиральні. 

Зазирнувши у дзеркало, зміни на її обличчі не тішили. Червоні, огидні вугри на шкірі, частково покрили лице. Данелія незадоволено хмикнула, провівши пальцями біля чола.

Данелії здалося, що її волосся трохи потьмянішало, і вже не таке шовковисте та біляве як було скоріше. Очі дещо помутніли, на її думку, були вони темно - зеленими, а тепер стали з кольору оливок. Тільки прямий ніс, незмінно гордовито випирав, лише тому, що колишні кругленькі щічки трохи запали. Розглядаючи свій живіт більш прискіпливо Данелія заспокоїлась. Живіт майже залишався не змінним, при терміні близько трьох місяців.

Пробувши досить довго у ванній кімнаті, нарешті її перестало нудити.

Повертаючись до спальні, Данелія почула незадоволений бабусин голос, звуки доносилися з їдальні. Данелія на пару секунд спинилася на місці, її здалося ніби вона почула своє ім'я, тепер на кожному кроці обговорювали тільки одну подію, її весілля. На мить до її голови, проскочила думка, і навіть повна уява, що може статися коли всі дізнаються про вагітність?

От тоді, Клавдія точно б, зомліла. Бабуся так само як і мама, досі сподівались, що після одруження Данелія таки поїде до Америки.

 Певно це єдина річ де Алена з Клавдією трималися спільної думки.

За вікном її кімнати Данелія почула якийсь гамір. Вона визирнула до вікна і побачила батька верхи на коні. Олександр щойно повернувся з ферми, і був у дуже хорошому настрої, а це могло означати що його кобила вже народила, і за сніданком, він буде вихваляти мале лоша. Данелія помахала батьку рукою й усміхнулась.

Не так давно, вона позбулася зубних брекетів, і тепер впевнено могла посміхатися широко.

За пів години, у двері постукала Алена,

вона зупинилася у проймі дверей. Мама для Данелії завжди була уособлення ідеальної жінки, витончених, місцями скромних манер.

- Данелія, сонечко, ти йдеш снідати? Вже всі чекають тільки тебе.

- Так мамо зараз буду. Тільки переодягнуся.

Увійшовши до їдальні, Данелія побачила що всі були на своїх місцях. Навіть Кирило приєднався до столу. Недавно батько від нього відібрав ще й ключі від його машини, тому демонструючи свій протест Кирило часто їв з персоналом, що обслуговує, і допомагав садівнику обрізати декоративні кущі при маєтку, та навіть поратись на кухні (діючи цим на нерви Клавдії).

Данелія привіталася і чемно сіла за стіл, дома вона почала поводити себе надто виховано - як і личило жінкам з їхньої родини, але це було не більше ніж вистава на публіку, щоб не привертати до себе зайвих підозр чи незручних питань. Вона взяла зі столу білу серветку, розіклавши її в себе на колінах, якомога рівно тримаючи поставу, хоч раніше такого не робила.

Від такої поведінки сестри, Кирило не стримався і розсміявся. Його бурхливий регіт, залоскотав нерви Данелії, вона похмуро зустрілась очима з братом.

Батько негайно шмигнув голосом, глянувши суворо у бік Кирила. Той трохи заспокоївся, не охайно осівши в кріслі.

Певно з членів родини хтось мав повідомити щось серйозне. Якась напруга металася у повітрі. Досі ніхто не розпочинав трапези.

- Данелія дорогенька, оскільки ти ... — Клавдія заговорила перша.

В Данелії, аж задзвеніло у вухах, нутро затерпло, а у голові почало роїтися безліч думок та здогадок, ба навіть докори сумління охопили душу.

Але бабуся пальцем торкнулася до оправи окулярів біля скроні, і посміхнулась. Через окуляри її сіро - блакитні очі, здавалися більшими ніж за звичай, виглядала вона добре, навіть попри сиве сріблясте волосся, акуратно складене у хвіст, що пасувало до мудрого лиця.

— Данелія оскільки ти виходиш заміж — хоч я проти...