ЕПІЛОГ

     Докладно проаналізувавши життя Даніели та своє власне життя й дійшовши відповідних висновків, Сергій вирішив розшукати через різні соціальні мережі найближчих друзів Даніели, котрі мешкали разом із нею в тій самій комуні імені Анни-Марії Петерсон. 

     — Де, наприклад, зараз Рамона? — запитував Сергій сам себе. — Де Бриґіта? Де Вільма? Де Дора? Де Аслан? Де Отто з Йозефом?

     І Сергій почав шукати. 

     Єдина особа, котру Сергієві вдалося-таки знайти в Інтернеті, була Бриґіта Нахтіґаль. Але мешкала вона тепер не в Німеччині, а в далекій Бразилії, в місті Манаус, розташованому посеред сельви на березі Амазонки. Прізвище та ім’я збігалися. Вік — так само. Аби переконатися в тому, що то була та сама Бриґіта, Сергій почав шукати, в яких групах та співтовариствах ота пані Нахтіґаль з бразильського Манауса брала участь. І, дійсно, серед її співтовариств виявилася й група колишніх випускників Берлінського Вільного університету. 

     — Нарешті я знайшов хоч одну найближчу подругу Даніели! — радісно вигукнув Сергій. — Нарешті я зможу в неї дізнатися, яка доля спіткала інших мешканців тієї комуни. 

     І Сергій почав складати послання до пані Нахтіґаль:

     «Sehr geehrte Frau Nachtigall, 

     ich bin Historiker aus der Ukraine und widmete meine Forschung der Studentenrevolution in den Jahren 1967-1968. Besonders interessiere ich mich für die Studentenkommunen in Westberlin. Soweit ich weiß, gab es außer der Kommune 1 auch weitere ähnliche Kommunen, zu einer von denen Sie auch gehörten. Über Anne-Marie-Peterson-Kommune erfuhr ich, wenn ich das Leben der Jura-Studentin Daniela Casper untersuchte. In den Informationsquellen über die oben genannte Kommune wurden Sie auch erwähnt. Deshalb möchte ich mehr übers Schicksal der Kommune nach Danielas Tod erfahren. Vor allem, interessiere ich mich fürs Leben solcher Mitglieder der Kommune, wie Aslan Kızılgün, Dora Wagner, Wilma Frank, Ramona Adamović, Martha Raab, Josef von Masche und Otto Lügner. 

     Ich bin sehr dankbar in Voraus für Ihre Hilfe und freue mich auf die Zusammenarbeit mit Ihnen. 

     Mit freundlichen Grüßen

     Serhiy Tymoshchuk259».

     Надіславши послання до Бриґіти, Сергій почав розкладати весь зібраний та реконструйований матеріал, так би мовити, по поличках. Готуючи чернетковий варіант своєї книги, Сергій усе розмірковував, чому юна Даніела в свої чотирнадцять років притягнула таку страшну катастрофу, свідком котрої була вона разом з усією своєю сім’єю, коли вони перебували в швейцарських Альпах по дорозі до Італії. А потім — одна з найближчих подруг Даніели — Анна-Марія Петерсон — одержала сильні опіки від кинутої пляшки з коктейлем Молотова, а потім протягом трьох тижнів помирала в лікарні у страшних муках. Постійно згадуючи слова Даніели, котра казала досить часто: «Ich mag die Schweiz nicht», тобто «Я не люблю Швейцарію» саме через ту страхітливу сцену палаючого мікроавтобуса, що скотився з урвища на дно яруги, Сергій нарешті дійшов ось якого висновку. Вищі сили, показавши чотирнадцятирічній Даніелі масову загибель людей, неначе нагадували дівчині про те, як дбайливо треба ставитися до свого життя, як його треба цінувати. Насамперед, цінувати те, що маєш. Адже Даніела — на відміну від своїх батьків — не пройшла через воєнне лихоліття. Повоєнна розруха припадала лише на дитинство Даніели. Усе ж її свідоме життя проходило в період економічного піднесення Західної Німеччини. Тому дівчина — як і тисячі її ровесників у країнах Заходу — мала навчитися радіти тим благам, котрі вона мала. Бо людина є такою сволотою, котрій весь час чогось бракує. На жаль, Даніела з цього першого трагічного інциденту ніяких висновків не зробила. Студентська революція спалахнула далеко не в бідних країнах Заходу. Молодь вимагала змін. Проте студенти-крамольники протестували зовсім не проти злиднів, котрих не було. Молоді люди кінця шістдесятих, прийшовши фактично на все готове, вимагали докорінних змін у суспільних відносинах. І вони часом просто не знали міри. Тому трагедія з вогнем повторилася: Даніела стала свідком останніх днів Анни-Марії — прикутої до ліжка, з ампутованими кінцівками, з численними опіками. Більш того, не цінуючи свого життя, так недбайливо до нього ставлячись, Даніела почала експериментувати над собою, випробовуючи на собі дію ЛСД. Внаслідок цього Даніела й померла у страшенних муках, і ще невідомо, яка смерть була страхітливішою — миттєва у вогні палаючого мікроавтобуса, повільна від наслідків коктейлю Молотова, чи смерть у блювотинні під дією ЛСД. Крім того, Даніела була покарана ще й після смерті, народившись у своєму наступному житті в Україні та відпрацьовуючи аж років до тридцяти свою важку карму, пройшовши й через важку хворобу, й через материнську та бабусину гіперопіку, й через невдалу кар’єру, невдалий шлюб. Усе це Сергій іще раз збагнув та нарешті зрозумів усі причини своїх поневірянь упродовж перших тридцяти років свого життя…

     Пару днів потому Бриґіта відповіла Сергієві:

     «Sehr geehrter Herr Tymoshchuk, 

     die Nachricht von Ihnen war eine echte Überraschung für mich. Ehrlich zu sagen, habe ich nicht erwartet, dass die Themen der Studentenkommunen am Ende der 60er und der Studentenrevolte insgesamt in der Ukraine so populär sind. 

     Soweit ich verstehe, interessieren Sie sich für die Schicksale aller Mitglieder der Anne-Marie-Peterson-Kommune. Ich bin bereit, Ihnen mitzuteilen, was ich über die ehemaligen Mitglieder Dieser Kommune weiß.