Розділ 14

  Сара таки подзвонила тому журналістові і погодилася на зустріч у ресторані. Він узяв з собою товариша. Коли Сара увійшла у ресторан, її зустріли двоє ввічливих чоловіків, які запропонували їй сісти за замовлений стіл і вибрати їжу та напої згідно свого смаку.

  - Джеймс Уітакер.

  - Найджел Нельсон, – представилися вони.

  Сара кивнула і відразу ж замовила своє улюблене віскі.

  За обідом вона розвеселилася, підбадьорена напоями та журналістами. Вони слухали її уважно, задаючи питання та записуючи кожне слово дівчини. А Сара, трохи напідпитку, розповіла, що у неї є альбом, куди вона вклеює вирізки з газет, які в останні місяці писали про неї і про принца Чарлза.

  - Колись я покажу той альбом моїм онукам!.. – реготала вона.

  Журналісти не шкодували ні грошей на віскі, ні хвалебних слів, якими вони обволікували Сару, яка зненацька втратила пильність. Можливо, їй затьмарило мозок від перебування на вершині слави та популярності.

  Сара гидливо поколупалася  у тарілці з їжею і відсунула її. Сказала, що у неї анорексія, а тому вона не хоче їсти. Зате не відмовиться випити.

  Мене навіть одного разу вигнали зі школи, – відповіла вона, чарівно усміхаючись. – За пияцтво.

  Журналісти перезирнулися. Це була справжня знахідка!

  - Для вас, напевне, велика честь бути подругою принца Уельського? – запитав Джеймс Уітакер.

Сара, вже нетвереза, розсміялася.

  - До принца у мене була ціла купа таких друзів, – заявила вона.

   Їй здалося, нібито журналісти сумніваються у її жіночій привабливості. І вона вирішила натякнути, що подобається багатьом чоловікам.

  - Ви чекаєте на те, що принц Уельський запропонує вам шлюб?

  Заради цього питання й робилося інтерв’ю. Журналісти напружилися. А Сара раптом відповіла:

   - Я не вийду заміж без кохання. Ким би він не був – сміттяром чи королем Англії.

  Її слова були ретельно записані. До кінця обіду Сара більше не вимовила нічого скандального, але й сказаного було досить.

  Через кілька днів  газета «Сан» надрукувала Сарине інтерв’ю. Воно вибухнуло, як бомба! Читачі на усі лади повторювали, що Сара Спенсер порівняла принца Чарлза зі сміттяром. Та ще й натякнула, що не хоче за нього заміж.

  - Принц перестав запрошувати мене на побачення, – скаржилася Сара Діані.

  Тепер вона зблизилася з молодшою сестрою, бо Джейн готувалася до весілля і була настільки заклопотаною, що їй постійно не вистачало часу. Адже на весіллі свого секретаря мала бути присутньою сама королева!

  Діана після повернення зі Швейцарії, де провчилася лише семестр, оселилася у Лондоні. Батько пообіцяв їй подарувати квартиру до вісімнадцятиріччя, але дівчина мала знайти собі пристойне заняття, аж поки не знайде чоловіка. Зараз вона тимчасово оселилася у Сари. І не знала, як втішити сестру, яка страждала від того, що стосунки з принцем Чарлзом, від яких Сара багато чекала, стали такими невизначеними. І ніяк не звинувати журналістів, бо Сара сама набалакала їм дурниць!

  Втім, Діана нишком навіть раділа. Якщо принц не одружиться з Сарою, то, може, у Діани з’явиться шанс. Може, він зрозуміє, що сама Діана, і ніяка інша жінка – його доля. Ах, як вони танцювали тоді, у Елторп-Хаусі... А потім залишилися наодинці, коли Діана зголосилася показати принцові їй фамільну колекцію картин. Якби тоді поміж ними не влізла Сара, то хто знає, хто б зараз був нареченою принца!

  - Кляті журналісти! Усе перебрехали! – скаржилася Сара, сумно дивлячись у склянку з віскі. – Якби тільки принц Чарлз послухав мене... Я б зуміла виправдатися.

  - Скоро весілля Джейн, – відповіла Діана. – Там у тебе буде змога поговорити з принцом.

***

  20 квітня 1978 року леді Джейн Спенсер одружилася з Робертом Феллоузом, секретарем королеві. Нареченій виповнився двадцять один рік, а містер Феллоуз вже мав тридцять сім. Втім, серед аристократичного суспільства такі шлюби нікого не дивували. Джейн та Роберт здавалися органічною парою.

  На весіллі була присутня королева Єлизавета ІІ та її чоловік, Філіп, герцог Едінбургзький, який у церкві відверто нудьгував і шукав, з чого б йому покепкувати. Після церемонії вінчання королева з герцогом привітали молодих, залишили подарунок від імені усієї монаршої сім’ї і поїхали, посилаючись на інші, не менш важливі обов’язки.  

  Після від’їзду королеви гості пожвавилися. Робили фотографії. Діана була подружкою нареченої. Вона була вдягнена у довгу кремову сукню, поцятковану рожевими квіточками. Стояла поруч із щасливою Джейн, тримаючи у руках невеличкий трояндовий букетик під колір святкової сукні, і радісно посміхалася. Підійшла бабуся, леді Рут Фермой. Це була поважна сивоволоса жінка, яка з гордістю несла свої сімдесят років. Кожен кучерик її коротко підстриженого волосся мав бездоганний вигляд, а у вухах погойдувалися важкі та коштовні діамантові сережки.

  Бабуся привітала Джейн та її нареченого. А потім перейшла до Діани. Оглянула дівчину з ніг до голови і схвально усміхнулася. Побачене їй сподобалося: скромна і гарна дівчина, з рожевим рум’янцем на усю щоку, якій свідчив про міцне здоров’я.