Розділ 23

Руслан. 26 травня 2023 рік.

Колись йому так хотілось, щоб з’явилась добра людина і подарувала їм трохи надії на краще, та цього не сталось. Серед купи багатих чиновників не знайшлось жодного, що поділився би добром із покинутими й обшарпаними сиротами. То чому він повинен ділитись із ними? Це справа честі – обдирати владу під самим носом так, щоб пахнути грошима, а з’їсти не давати і найменшого шматочка. Не батьки вчать дітей бути людьми, їх вчить несправедливе життя, помилки і власний досвід. Усіма пунктами Руслан наситився вже сповна, щоб зрозуміти істину.

Із книжки «Діамантовий шрам».

— Пообіцяй, що Сергія покарає лише суд!

— Обіцяю. Він отримає покарання тільки за рішенням суду.

Саме так і буде, як бажає кохана, але з невеличкою умовою. Суд вирішить так, як цього захочемо ми, тобто призначить вищу міру покарання. Іванка цього не знатиме, з неї досить і того, на що вона заради нас пішла. Моя дружина створена для добрих справ, і саме ними повинна займатись, бо це приносить їй задоволення і віру у справедливість. Ризикувати, обманювати, брехати – це геть не для неї, бо Іванка картатиме себе за кожен вчинок. Останні пункти складають мій спосіб життя, тож тепер настала черга для розумних рішень, які назавжди попередять повторення подібного. Більше я нікому не дозволю кривдити мою сім’ю.

Хлопці чекали на мене у кабінеті нашого дому-офіса. Я йшов повз ставок, мимоволі зачепив поглядом поламані гілки верби. Одразу картинками згадались нещодавні події, і від цього захотілось якнайшвидше відплатити покидьку Сірому. Пришвидшив кроки від люті, яка миттєво спалахнула всередині, і впевнено зайшов до будинку. У кабінеті потиснув друзям руки, сів за свій робочий стіл і одразу приступив до розмови.

— Як там нова справа?

Лютий і Велет одразу загадково перезирнулись, а це означало, що інформація у нас вже є. Хоч би вона була на нашу користь. У протилежному випадку доведеться добряче напружитись, аби повернути її у потрібне русло.

— Поліція займається збором доказів і всім необхідним, щоб підготувати справу до суду. Та найбільше Лисенко переймається правдивою оцінкою психологічного стану племінника. З Сірим вже особисто працює головний лікар спеціалізованої психіатричної лікарні з суворим наглядом. Якщо визнають, що Сірий вчинив злочини в стані неосудності, то саме у цій лікарні він буде примусово лікуватись і таким чином відбувати термін. Вчора ввечері лікар вперше з ним спілкувався, Лисенко ж чатував під дверима. Цитую слова лікаря до начальника поліції: «Для постановки точного діагнозу потрібен не один огляд, та після сьогоднішньої розмови можу сказати, що Сергій не схожий на нашого пацієнта». Реакція Лисенка – сміх, сльози, соплі і розчервоніла пика.

Інформація, яку озвучив Велет, привела мене у стан розгубленості. Я ж був упевнений у його божевіллі ще після розмови з матір’ю Сірого. А потім щоденно у цьому запевнявся, коли розмірковував над всіма злочинами. Та й Іванка теж розповідала про неадекватну поведінку.

— Отже, Сірий не псих, — думки вголос, щоб нарешті остаточно зрозуміти. Вийти зі ступору змусило тривожне запитання, і я поспішив його озвучити. — Людину, що так докладно все передає, не запідозрять?

— Ні, вона дуже смілива, вправна, надійна і спритна представниця правоохоронних органів.

Велет говорив ці слова з двояким сенсом і дуже задоволеним виглядом. Ми з Лютим перезирнулись і голосно розсміялись від надто докладного опису його донощиці. Ось так виглядає людина, якій нічого втрачати, це ж треба до такого додуматись. Велет і не подумав ніяковіти, навпаки, з гордістю підхопив сміх.

— Є ще дещо, брате! — тепер вже у розмову втрутився Лютий. — Наші хлопці прослідкували за цим лікарем і зауважили за ним цілодобове спостереження. Лисенко береже його від нас, тільки чому?

Хороше питання, над яким треба добре подумати. Перехитрити всіх не так легко, як здається на перший погляд. Хоча чи не цим ми займаємось усе своє життя?

— Досьє на лікаря?

— Перед тобою!

В очі одразу впала папка, яка лежала на столі. Я деякий час уважно вивчав її зміст і поступово розумів як далі діяти. Цей лікар і сам міг попросити про охорону, бо він живе правильно і справедливо. За тридцять років роботи жодного скандалу за його участі. Може просто побоюватись таких людей, як ми, а тому вирішив перестрахуватись. Або ж Лисенко його від нас охороняє через іншого психіатра, якого я приводив до його сестри. Невже подумав, що цього відсторонимо і підсунемо власного? Навіщо? Значно простіше з цим домовитись. Саме цим ми і займатимемось найближчим часом. Я впевнено відклав папку вбік і поглянув на хлопців.

— Лисенко і цей психіатр обидва зацікавлені в тому, щоб Сірий отримав справедливе покарання стосовно нього ж самого. І добре знають, що ми настільки ж зацікавлені у протилежному. Як вплинути на лікаря – я вже зрозумів, і зробимо ми це добрим чином, оскільки він добра людина. Гадаю, психіатр з тридцятирічним стажем одразу правильно оцінив стан негідника, а це означає, що він здоровий. Сірому дадуть строк, він потрапить до в’язниці й отримає купу шансів на нову помсту. Тому в’язниця нам не потрібна. Інша справа – помістити психічно здорову людину між хворими і змушувати її страждати кожного дня з року в рік. Тільки на такий вирок він заслуговує. І тільки такий нас задовольнить.

— Як будемо брати лікаря? — впевнено запитав Велет, і я зрозумів, що він вже готовий до дій. Мовчання і зацікавлений погляд Лютого теж свідчили про підтримку мого задуму. Брат постраждав не менше за мене, а тому його думка теж дуже важлива.

— Діятимемо цього ж вечора. Потрібно підробити копію автомобіля лікаря (все до найменшої подряпини) і перехопити поліцію на нього. Тим часом обробити психіатра і непомітно повернути його під опіку правоохоронців. Можете приступати до дій, а я піду до Лисенка, а то вже, певно, помираю від цікавості як просувається справа. Треба бути в нього на очах, щоб не викликати підозр.