Розділ 13

Микита. 24 травня 2023 рік.

Вони – ковалі свого щастя, закону і зухвалих рішень. Порядні люди називають це кривою стежкою, та коли вона засипана коштовностями, топтатись нею значно краще, ніж рівною.

Із книжки «Діамантовий шрам».

— Ти впевнений, що Руслан теж цього хоче? Тоді чому сам не прийшов і не сказав мені особисто про свої наміри? Вороття назад вже не буде, ви повинні добре це усвідомлювати.

Микита не просто був упевнений, він більше не витримував спостерігати за тим, як брат помирає. Минулого разу врятував його від біди і цього разу врятує, байдуже якою ціною. Чому Руслан не прийшов особисто? Цікаве запитання зі ще цікавішою відповіддю, яку заборонено озвучувати. Бо та особистість замкнулась у власному кабінеті і заливається щодня алкоголем до безпам’ятства. Слабак, якби не був йому братом, то вже давно б отримав під дих. Задушити його мало. Чи такого б хотіла Іванка батька своїм дітям? Лютий злився на Руслана щодалі більше, бо і самому вже хотілось накидатись до упаду через власні переживання. Тільки він ж собі цього не може дозволити, бо хто тоді працюватиме і триматиме їхню банду на плаву? Всім можна дозволяти собі слабкості, крім залізного Лютого.

— Послухай... те! Або ви особисто даєте розголос журналістам і стаєте набік справедливості, або я сам дам цьому раду, і тоді ваше становище буде значно гіршим. Вже бачу заголовки свіжих новин: «Начальник обласної поліції – Лисенко тільки приховує злочин власного племінника або ж є його спільником?». Гадаю, жовта преса зможе навести значно більшого шуму, ніж офіційні джерела інформації.

— Та як ти смієш мені погрожувати? Незважаючи на родинні зв’язки з Сергієм, я став на ваш бік і роблю все можливе, щоб знайти його і передати судові для покарання.

Лисенка не на жарт розлютило подібне ставлення до себе. А Лютому було байдуже на його бурхливу реакцію. Хай труситься від злості, червоніє і заливається холодним потом, все одно змушений послухатись. Він прийшов, щоб змусити, а не вмовляти.

— «Все можливе» кажете? Тоді негайно викликайте журналістів і робіть офіційне звернення. Натомість я гарантую, що справа з викраденням грошей зі сховища не спливе на поверхню ніколи.

Чоловік одразу заспокоївся і розслабився у кріслі. Він розчаровано розсміявся, обличчя набуло скорботного виразу.

— Я б сказав, що мені байдуже на твої подачки, але не можу цього зробити через рідних. Гадаєш, я ще не здогадався, що обіймаю цю посаду останні дні? Та чхати вже на це крісло і на сподівання, які стали нічого не вартими. Свій злочин замовчу лише через сестру, якій буде потрібна підтримка, коли єдиний син буде за ґратами.

Лютий нічого не відповів. А що тут сказати? Він би пожалів матір Сергія, якби вона пожаліла їх і раніше про божевільного сина розповіла. Життя жорстоке, він теж такий. Після невеликої паузи Лисенко взяв у руки свій мобільний і зателефонував потрібним людям.

Через якихось тридцять хвилин кабінет начальника був переповнений репортерами. А ще через годину з екранів всіх телевізорів країни говорили сенсаційну новину про викрадення дружини мільйонера місцевим майором поліції. От і запустився зворотній відлік, залишилось чекати вибуху. Якщо поліція і злочинці не змогли допомогти Іванці, це зроблять мільйони небайдужих людей. Тепер Сірий не сховається, а їм не звикати до звинувачень і боротьби з охочими розкрити доходи їхньої банди. На обласному рівні вони вже не один рік перемагають у боротьбі, настав час для державного. Руслан не смів поставити перед ударом усю банду, однак він не здогадувався, що банда сама викличеться на ризик заради свого ватажка.

Микита вийшов із будівлі поліції з чорного виходу, бо тепер його переслідуватимуть журналісти. Заховався у власному автомобілі і набрав Велета, який останнім часом таємно підробляв нянькою для Русого.

— Як він?

— П’яний мов чіп карабкається сходами на другий поверх невідомо для чого.

Лютий важко видихнув від розчарування і знервовано завершив виклик. Вдарив руками по керму. Потім різко запустив двигун і зірвався з місця. Ну все! Годі! Руслан сьогодні або прийде до тями, або він його особисто вб’є. Для кого вони так ризикнули? Для сильного ватажка чи для безхребетного п’яниці? Тільки Лютий запізнився, бо брат на його очах вискочив з другого поверху у ставок. Микита одразу кинувся бігти до нього, а Руслан чомусь не випливав. Заскочив у воду і знайшов його на дні, ривком підняв наверх. Руслан трохи віддихався і мов навіжений вчепився у вербу, почав ламати дерево з несамовитими криками болю. Лютий не міг на це дивитись, не витримував спостерігати за судомами агонії рідної людини.

— Брате! Брате, благаю, зупинись! Божевільний ти недоумку, кажу – перестань! Ти про дітей подумай!

Зірвані крики не змогли його вгамувати, тож у хід пішли кулаки. Тільки зігнувшись навпіл від фізичного болю, Руслан впав на коліна і заспокоївся. А Микита продовжив розпочату розмову.

— Андрійко відмовляється їсти без тебе. У дитини вже температура підвищилась! А Анечка майже не спить, все кличе тата. Або ти повертаєшся до життя і виховуєш ваших з Іванкою дітей, або я особисто втоплю тебе у цьому ставку!

Брат розплакався, як мала і безпорадна дитина. Спостерігати за цим стало ще гірше, ніж за агресивним нападом. Микита і сам опустився на землю, спрямував пустий погляд на будинок. Колись вони були тут щасливими, влаштовували гучні вечірки і почувались королями світу. А зараз? На що ж перетворилось їхнє життя? Відвернутись від думок змусив шурхіт за спиною, чоловік поволі озирнувся і побачив брата, що встиг підвестись.

— Чекай на мене в автомобілі. Повертаємось додому!

Руслан прийшов через десяток хвилин. Лютий вже і не пам’ятав, коли бачив його таким охайним востаннє. Брат ховав очі за чорними окулярами і відвернувся у інший бік, а Лютий тихенько усміхнувся, бо знав, що відтепер він почне повертатись до життя. Так і було, бо вдома Руслан одразу пішов до дітей і провів із ними весь вечір, так і заснувши з малими у їхній кімнаті. Ну хоч із цим розібрались, і дітлахам полегшає, і братові. Микита і сам вже валився з ніг після надто напруженого дня. Вийшов з кабінету, щоб поїхати додому і відіспатись по повній. Він міг би залишитись тут, однак не хотів зустрітись зі зрадницею, яка все ще перебувала у цих стінах. Вона так жодного разу і не потрапила чоловікові на очі, хоч він і був часто у цьому домі. Так було легше, бо і сам не знав як би зреагував на неї. На кухні почувся шурхіт і Лютий на автоматі вирішив перевірити, хто там у такий пізній час. Останнім часом все довкола здавалось підозрілим і било по напружених нервах.