Розділ 11

Микита. 11 травня 2023 рік.

Бо наша історія більше не матиме шансу на продовження, ілюзія щезла і перестала виднітись. Вона зникла, як міраж із пустелі, як приплив із берега, як яскраве сонце з горизонту.

Із книжки «Діамантовий шрам».

Автомобіль їхав вузенькими міськими вулицями. Через час пік майже всюди затори, тож рухатись доводилось із найменшою швидкістю. Тільки це зовсім не заважало водієві і пасажирці відчувати скажений адреналін всередині, схожий до того, що викидається організмом на шаленій швидкості. Обоє знали, що їдуть сьогодні вперше тільки удвох, і розуміли – востаннє. Мертву тишу порушувало прискорене серцебиття, що аж відбивалось у вухах, важке дихання, а ще тихенькі схлипування Адріани, які змушували Микиту божеволіти від люті.

Чоловік не міг дати собі раду від почуттів, що розривали серце, почуттів абсолютно протилежних і таких сильних, що несила стерпіти. Він же покохав її, душу готовий був віддати, лише б отримати згоду. Ніколи не розумів, що воно таке – те кохання, а з нею миттєво осмислив. Наче удар блискавки, миттєвий і потужний. Він бачив, як брат горював за Іванкою, як божеволів від розлуки з нею у минулому, та й знову перебуває у стані агонії через клятого Сірого. Жалів його, по-справжньому, душа боліла за Русого, але він ніколи його не розумів. Іванка чудова людина, тут нічого додати, але щоб аж настільки побиватись сильному і вольовому чоловікові? Вони за своє життя бачили дуже багато бруду і бід, однак непохитно тримались без права на слабкість. Руслан вже давно став слабким, бо завжди на перше місце кладе дружину з дітьми, а вже потім себе. Правильно це чи ні, хто його знає? Тільки факт, що незрозуміло для Лютого. Було незрозуміло. Бо того довгоочікуваного вечора, коли Адріана зі сльозами на очах просила його прийти і розрадити її, він мов ідіот все покинув і помчав до неї. Мав важливі переговори, які бездумно зірвав. Розумів, що підриває багаторічний авторитет, але чхати на це хотів. А зараз? Після того, як дізнався про жахливу зраду, все одно сам її підвозить. Хіба це не така сама слабкість? Або ж у рази гірша, бо Іванка вірна братові, а Адріана – зрадниця. Везе самотужки, щоб особисто подбати про безпеку, бо не довіряє іншим. А треба би кинути її напризволяще, щоб тонула у тому болоті, яке сама сотворила.

Перед очима з’являлись короткі фрагменти від найпершої зустрічі. Так само, як у помираючого все життя проходить за одну хвилину, за останню, перед неминучим кінцем. Їхній кінець настане, коли Адріана покине цей автомобіль. Микита побачив її вперше на весіллі брата. Адріану складно було не помітити, бо вона особливо жіночна і ніжна. Від неї відходила енергетика тепла і любові, Микита одразу позаздрив чоловікові, який удостоївся отримати таку жінку. Позаздрив, хоча ніколи не розумів заздрісників, бо це риса слабаків, сильні ж беруть усе у власні руки і добиваються мети. Виявляється, мета може бути недосяжна. На весілля вона прийшла не сама, а за руку із маленьким сином. Всі довкола дівчата веселились, танцювали, випивали, а вона була окремо. Певно, не хотіла давати привід чоловікам для залицянь. Тільки нічого в неї не вийшло, бо світловолоса красуня одразу закохала в себе того, хто найменше цього бажав. Він так і не наважився підійти того вечора, та й взагалі заборонив собі думати про неї. Стало трохи дивно, коли дівчина поїхала додому на таксі. Ще й самотужки несла на руках сонну дитину. Якби вона була його дружиною, та ще й матір’ю сина, він би особисто носив їх обох на руках. Після закінчення весілля, та й після закінчення дії алкоголю на мозок Лютого, він вирішив назавжди забути про незнайомку. Знайшов чим голову зайняти, а наче адекватний чоловік. Тільки не все так просто, і згадати довелось не один раз. Адріана стала найкращою подругою Іванки, а тому й частим гостем у будинку брата, де і він сам буває чи не кожен день. Лютий обожнює своїх племінників, і саме малюки допомогли дізнатись важливу інформацію. Малий Тимофійко, син Адріани, часто грався з Андрійком і Анечкою, коли дядько приходив їх провідати. Там-то він і почув розмову між хлопчинами, і виявилось, що Тимофійко росте без батька. Після почутого минула рівно одна година, як зацікавлений чоловік наполегливо вивчав інформацію про Адріану. Він вже давно звик влізати у чужі життя цим чином, тож і цього разу вважав свої дії правильними. Це звичайне досьє дуже здивувало Микиту. Він подумати не міг, що молоді і красиві дівчата можуть так жити. Точніше кажучи – виживати. Чомусь молода мати покладалась лише на себе, і тільки зрідка просила допомоги у батьків. Причина дуже зацікавила Лютого, і він про неї теж дізнався. Пізнього вечора особисто поламав тій причині ноги у прямому сенсі. Недалекий псевдо-мажорчик, який міняв дівчат як рукавички, обманув молоду дівчину і залишив її з дитиною під серцем. За всі роки і не подумав згадати про власну дитину і скривджену ним жінку, бо був зайнятий іншими, такими ж наївними і більш юними особами. Найближчі місяці він не ходитиме за дівчатами, якщо ходитиме взагалі. Лютий рідко дозволяв собі подібне, та й чи дозволяв? Щось незрозуміле штовхнуло його на жорстокий вчинок, і, на диво, він не шкодував про скоєне ні секунди. Нікому не розповів, навіть братові.

З того часу з ним почали відбуватись незрозумілі речі. Лютий дедалі частіше заходив до дітей або люб’язно заміняв водія подругам, коли випадала вільна хвилина. Словом, поводився як повний ідіот. Збоку почали здогадуватись про його почуття, або він так думав, бо соромився зізнатись самому собі, не те, що іншим. Так само, як і соромився, мов хлопчина, підійти до Адріани і зробити перший мужній крок. Останніми роками саме він веде переговори з поставниками, розпочав цим займатись тоді, коли брат хворів, так і продовжує до сьогодні. З бандитами домовляється під дулами пістолетів і ставить їм свої умови, а тут з однією жінкою поговорити не може. Може, тому що він вже старий для цього всього? Або ж просто не створений для кохання. Певно, не минуло без наслідків дитинство у сиротинці. Він навчився виживати у цьому світі, а от жити так, як це роблять звичайні люди у колі сім’ї, не знав. Хотів дізнатись саме з нею, здавалось, Адріана найсвітліша жінка на світі. Яка змогла б наповнити його серце любов’ю, досі невідомим почуттям. Як же Лютий помилився.