Розділ 6

Адріана. 9 травня 2023 рік.

Нова сторінка ніяк не перегорталась, виявляється, я була надто слабкою, щоб це зробити.

Із книжки «Діамантовий шрам».

Подруги не так багато часу проводили лише вдвох. Як би не прикро, та навчання і діти все ж мали більш вагоме значення у житті кожної з них. Та все ж вони інколи дозволяли собі трохи забути про все довкола і приділити час дружбі. Піти кудись удвох, щоби поспілкуватись у спокійній атмосфері. Сьогодні, після навчання, Адріана з Іванкою вирішили пройтись по магазинчиках у торговому центрі, потім попити кави у затишній кав’ярні і попліткувати про особисте.

— Адріано, підійди! — загукала тихенько Іванка подругу і покрутила перед нею вішачком, на якому красувався червоний мереживний комплект жіночої білизни. — Тобі буде личити!

Дівчина одразу зніяковіла, на щоках з’явився рум’янець, а очі забігали у різні сторони, чи не дивиться хто з оточення. Магазинчик був майже порожній, тож вона швидко видихнула і роздратовано захи-хикала. Лише цього предмету гардеробу їй і бракує для повного щастя.

— Твоя правда, куплю обов’язково, якраз згодиться на вечір, коли піду до пенсіонерів крапельниці ставити.

Адріана вихопила вішак з рук подруги і повернула його на місце. Для кого їй купувати те мереживо? Ще й червоного кольору, подумати тільки, який у Іванки смак, так з вигляду й не скажеш. Настрій зіпсували спогади з минулого, їм лише дай привід – з’являться у всіх яскравих кольорах. Одного разу Адріана закохалась, та так, що має тепер фобію на все життя. Єдиним світлим моментом, який залишив той зрадник, став її синочок, чим не чоловік у їхній маленькій сім’ї? Так, самотужки підіймати п’ятирічну дитину, навчатись і підробляти вечорами важко, але їм всього вистачає. Вистачає ще і тому, що Іванка постійно допомагає, то водій зненацька привезе купу пакетів, переповнених продуктами харчування і побутовою хімією, то подарує купу одягу і взуття синочкові, а інколи, як сьогодні, – купить дорогу річ їй без дозволу і змусить прийняти подарунок. Адріана почувається винною подрузі, та все ж заспокоює себе, що і сама б так само робила на її місці. Та й вона ніколи нічого не просила, навіть не натякала, щоби подруга не засумнівалась у справжності їхньої дружби. Байдуже на фінансовий стан, вона полюбила Іванку за моральні якості і щире серце. Якось одна зі стареньких пацієнток сказала їй дуже правильні слова, які твердо запам’ятались: «Робити добро легко, значно важче приймати його, розуміючи, що не зможеш віддячити». Іванка загадково усміхнулась, нахилилась, знову взяла до рук комплект і впевнено попрямувала до каси.

— Тримай! Життя – дуже непередбачувана річ, особливо у молодої і вільної дівчини, ще подякуєш, що згодилось у потрібну мить, — Іванка глузливо розсміялась і сунула фірмовий пакет подрузі в руки, не залишаючи жодного шансу на відмову.

— Ну гаразд, я візьму, але лише для того, щоб повернути тобі його через дев’ять місяців, коли ти не зможеш швидко схуднути після пологів і залишишся на два розміри більшою, — тепер вже розсміялась Адріана і підморгнула Іванці. — Руслан вже знає?

— От про це я і хотіла з тобою порадитись. Ходімо у кав’ярню, так випічкою звідти пахне...

Через десять хвилин Адріана пила запашну каву, нехтуючи солодким, бо і так вважає себе трохи пухкенькою. Вона зовсім звичайна жінка, невисокого зросту, з красивою фігурою, природнім світлим волоссям і зеленими очима. Вся ця краса обрамлена трохи пишними формами, трохи – це десять зайвих кілограмів, на думку самої Адріани. А от Іванка, худа мов соломинка, завжди просить хоч трохи поділитися з нею вагою. Та, схоже, не доведеться ділитись, бо вагітна подруга взялася за третє за рахунком тістечко.

— Може, перейдемо до справи, поки ти ще маєш сили і не заснула від переїдання?

— Хочу якось романтично повідомити Русланові про вагітність, хоча б цього разу. Із Андрійком ти знаєш як було, а з Анечкою ми випадково дізнались обоє у лікарні, бо я зненацька знепритомніла. І про це ти теж в курсі. То що порадиш?

Так, Адріана знала майже все про непросте життя подруги, і щиро нею захоплювалась. Така тендітна з вигляду, а всередині – кремінь. І це вона не про криваві рани пацієнтів, бо і сама їх з легкістю зашиває. Тільки медики можуть розуміти одне одного і сприймати свою роботу як належне. Захоплюється відважністю щодо чоловіків. Іванка ще гірше обпеклася із колишнім чоловіком, та це не завадило їй довіритись Русланові і стати щасливою. От цьому, на жаль, ніде не вчать.

— Може, тест підкладеш йому під тарілку за сніданком або вечерею?

— Ага, а то я сама йому ті тарілки подаю. Там треба з Кирилом домовлятись, а він одразу проколеться, бо знепритомніє від радості на очах всього будинку. А через десяток хвилин ще й «карета швидкої» приїде з сиреною і блималками. Аж занадто галасливо вийде.

Адріана на мить уявила в реальності ситуацію, яку озвучила Іванка, і не стримала сміх. А що, хороший варіант, точно запам’ятався б на все життя.

— Ну, тоді заховай у паперах на робочому столі Руслана.

— А це вже краще, — Іванка задоволено усміхнулась, бо ця ідея їй одразу сподобалась. — Тільки тест підкладати якось нетактовно, а от фото з ультразвукового дослідження підійде ідеально. Вже уявляю реакцію Руслана, коли він зрозуміє, що саме тримає у руках. Залишилось лише знайти час і піти у лікарню. Може, завтра?

— Так, можемо, я завжди вільна, ти ж знаєш.

Сказала за звичкою Адріана, і взялася робити останні ковтки кави. Коли підняла погляд на Іванку, зауважила її розчароване обличчя. Може, гормони грають, бо ще декілька секунд тому вона сяяла від щастя.

— Знаю, я радію, що можу покластись на тебе у будь-який час, і водночас сумую, бо ти мала би бути зайнята власним життям, люба. Не сердься, що лізу куди не варто, та що було б зі мною, якби я і досі жила спогадами про підлість Сергія? Не всі чоловіки однакові. Поганий досвід краще забути і стати щасливою з іншою людиною. Тим більше, коли така людина зовсім поряд.